Відійшов у вічність видатний чернівчанин Іван Снігур. Про це на своїй сторінці у Фейсбук написав міський голова Олексій Каспрук:
"Зупинилося серце Почесного громадянина нашого міста Івана Назаровича Снігура. Людини, яка відкривала нам Чернівці, Буковину, творила міфи і дарувала відчуття причетності до історії.
Він був великим Митцем, який у творіння своїх рук вкладав любов до оточуюючого, людей та свою душу.
Він був колекціонером часу, бо збирав не стільки унікальні предмети, як пам'ятки про важливі моменти історії Чернівців і чернівчан. Його історії і поради завжди були мудрими, добрими і вчасними.
Він найбільше любив перші дні жовтня, коли ми віншуємо Чернівці, з любов'ю гортаємо сторінки історії міста. І цього разу Іван Назарович так радісно слухав, як лунає над Чернівцями святкова "Марічка".
Його душа на крилах лелек відлетіла у вирій. Але його спадок, велика любов до Чернівців є вічними.
Запалимо свічу і схилимо голови перед пам’яттю людини, яке своє життя присвятила нашому місту, краю, Україні! Хай земля буде пухом!"
Іван Снігур народився 5 червня 1929 в селі Грозинці Хотинського району Чернівецької області — етнограф, фольклорист, краєзнавець, різьбяр, писанкар, майстер лозоплетіння; письменник, мистецтвознавець, художник-прикладник; Заслужений майстер народної творчості України.
Як художник Проявив себе у різних жанрах мистецтва: живопис, оформлення декорацій, реклама, кераміка, дерево, скло, емаль, ткацтво та різні народні вишивки. Працював кореспондентом газети "Час", друкував статті з історії, мистецтва та побуту Буковини. Написав і видав шість книг.
Був майстром лозоплетіння, учасником близько 120!! виставок. Тільки персональних виставок у нього – 14.
Івани Назарович був також пристрасним збирачем (протягом десятків років) буковинських старожитностей, мав колекцію старих - але чудово збережених - фото, календарів, різноманітних документів кінця дев"ятнадцятого століття, які є унікальними і залишилися чи не в єдиному екземплярі.
Добре знаючи буковинський побут та етнографію, працював консультантом кіностудій Києва, Москви та Кишинева, за його участі знято 13 фільмів (з них такі відомі, як “Білий птах з чорною ознакою”, “Гадюка”, “Яка тепла пізня осінь” та ін.).
