Шість ставів у Ставчанах Кіцманського району висохли, решта катастрофічно обміліли.
При в’їзді в Ставчани – кована емблема у вигляді риби. Тут кожен чоловік – рибалка. Бо навколо села – суцільні стави. Розводять тут рибу і для продажу. Та через посуху потерпають люди від збитків.
Іван Тодорович, сільський голова Ставчан, пропонує проїхатися до ставів. Перша зупинка – став, що простягнувся на три гектари.
– Точніше, це колишній став, – уточнює сільський голова, показуючи рукою на безмежного розміру яму, покриту бур’янами та широчезними тріщинами.
"Тут був став, та від минулого літа почав висихати. На цьому місці ми розводили мальок, – каже пан Іван. – Вода тут з’являється завдяки дощам та талому снігу. Оскільки ні дощів, ні снігу в останні сезони не було, то став висох".
У ставах, де ще лишилося трохи води, зменшилася кількість риби.
– І якість її гірша, бо риби водяться серед намулу, – зауважує І. Тодорович.
Їдемо до великого ставу, що мав площу 27 гектарів. Біля берегів вода зникла взагалі, а по центру водоймища розгулюють лелеки, що ще не встигли відлетіти. Води їм – по коліно.
Заходимо з паном Іваном в став. Якщо подивитися на око, то вода впала щонайменше на один метр. Дно ставу вже заростає бур’янами, а подекуди можна застрягнути поміж широких сухих тріщин.
– Коли води не стало і температура підвищилася, утворилися тріщини, – каже Іван Тодорович, показуючи на тріщини на дні ставу. – У нашому селі мешканці належать до різних релігійних конфесій. Та усі молимося про те, щоби пішов добрий дощик.
Старожили Ставчан кажуть, що востаннє така посуха була напередодні 1947 року, коли був голод.
– Старенькі люди переживають, як би історія не повторилася, та я заспокоюю, що зараз інші часи, і все буде добре, – каже Іван Тодорович.
Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
