Фрозину Гнатюк поважають усі сусіди. Мешканці вулиці Рокитнянської в Чернівцях, де все життя прожила жінка, просять допомогти їй вижити. Вони пишуть листи у всі можливі інстанції. Під кожним підписуються по 20-30 людей.


84-річна Фрозина Гнатюк заповіла свій будинок рідному синові. В цьому будинку вона доживає разом з ним та його родиною. Хата розділена на дві частини – для бабці Фрозини та її сина з родиною.

"Допоможіть врятувати цю бабусю. Вона стільки добра зробила людям, а зараз над нею знущається рідний син. В її половині будинку він розетку витягнув, батарея відрізана, шпаргат розвалив. Нам шкода цю жінку. Це не котик і не песик", - пишуть сусіди.

Щоб жінка не померла з голоду, її племінниця Галина носить їй їсти через вікно.

- Василь (син бабці Фрозини, - авт.) шантажує мене, що як буду ходити з їжею до неї, скаже, що я вкрала в баби пенсію, - каже Галина. – Коли вони її закривають у будинку, вона і в туалет не може сходити. Неодноразово бачили на бабусі Фрозині синці. Та вона каже, що постійно десь падає.

Вирішуємо сходити в гості до бабці Фрозини разом з пані Галиною. Відкрити ворота не вдається. Зі сторони подвір`я вони приперті залізним ломом.


Ідемо через браму. Під машиною лежить великий собака. Настільки ситий, що навіть лінується гавкати. Під хатою біля миски з молоком і розім’ятим батоном спить задоволена кішка. Коли наближаємося ближче, вона ліниво відкриває очі та муркоче.

Перед вхідними дверима зупиняємося. Вони зачинені.

- Ходімо з іншої сторони, - вигукує Галина. – До вікна.

Почерез завалені стежкою горщики підходимо до вікна. Через шибку, що побіліла від немитих слідів дощів, видно худорляве обличчя. Жінка тримає в руці булку, акуратно відщіпуючи крихти, й кладе їх собі до рота.

- Це баба Фрозина, - посміхається Галина і пробує відчинити вікно. Але вікно забите цвяхами.

- Либонь, сьогодні зранку забив, бо вчора я ще приносила бабусі булочку та кефір, - бідкається Галина. – Як же ми потрапимо в середину, як же бабуся?

Побачивши нас, бабця махає рукою, вона підбігає до дверей, що теж зачинені, стукає кулаком у шибку, та побачивши, що марно, гірко плаче.



За словами Галини, Фрозина Гнатюк психічно здорова. На підтвердження цього вона показує заключення лікарів.


Прагну поспілкуватися з сином бабусі та його родиною. Обходжу хату з другого боку. Двері зачинені. Стукаю в шибку, але ніхто не відчиняє.

- Дружина його працює нянечкою в дитсадку, то на роботі, - каже Галина. - А він теж кудись, ймовірно, подався. Дивує тільки те, що ця неуважна до літньої людини жінка, може виховувати дітей в дитсадку.

За словами Галини, на запитання людей про ситуацію, Василь лише відмахується, що то його мама, він її любить і не слід нікому вмішуватися.

Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook