Завтра у США мають стратити громадянина України, уродженця села Кам’янка Глибоцького району Івана Телегуз, якого звинувачують у вбивстві жінки.

Він наполягає на власній невинуватості у справі про вбивство в 2001 році. Він чекає на виконання смертного вироку з 2006 року, тобто 10 років, повідомляє сайт AmnestyInternational в Україні.

Іван Телегуз народився 1978 року в селі Кам’янка, що на Глибоччині. Зазнавши релігійних переслідувань, його сім’я покинула батьківщину, і, зрештою, осіла в США. Іван ніколи не подавав документи на отримання громадянства США, пишаючись своєю приналежністю саме до українського народу.

Тіло Стефані Сайп виявили у неї вдома в місті Харрісонбург (штат Віргінія) 23 липня 2001 року. Підозра поліції впала на Івана Телегуза - шкільного друга Стефані Сайп і батька її дитини. Проте, аналіз ДНК показав, що кров, знайдена при зборі доказів на місці злочину, йому не належить, пише Г. Єреміца для Громадських новин.

До 2003 року жодних зрушень у розслідуванні не було. Потім Олексій Сафонов, якому загрожувала депортація в зв'язку з пред'явленням звинувачень у вчиненні кримінального правопорушення федерального рівня, запропонував інформацію про те, що Іван Телегуз найняв "чорношкірого" для вбивства колишньої подружки. "Чорношкірий" Едвін Джилкс заперечував цей факт, однак, співробітники поліції пригрозили звинуватити його у вбивстві. Тоді він вказав на третю особу, Майкла Хетріка. ДНК Хетріка збіглася з тією, що знайшли в зразку крові з квартири вбитої. Поліцейські повідомили Хетріку, що він уникне смертного вироку лише в тому випадку, якщо дасть свідчення проти Івана Телегуза. Йому сказали: "Ми не збираємося робити з тебе головного підозрюваного ... Іван - той хлопець, що нам потрібен ... Іван точно отримає". У підсумку Майкл Хетрік заявив, що скоїв убивство за 2 000 доларів на замовлення Івана Телегуза.

Івана Телегуза засудили до найвищої міри покарання за те, що той нібито замовив Хетріку вбивство. Хетрік, Джилкс і Сафонов кожен окремо уклали угоду з правосуддям в обмін на свідчення проти Телегуза. Хетрік заявив, що вбив Сайп на замовлення Телегуза і уникнув смертного вироку. Джилкса засудили до п'ятдесяти років позбавлення волі за причетність до вбивства, однак, тридцять п'ять років з них призначили умовно. Він показав, що Іван Телегуз хотів найняти його для скоєння вбивства, але він відмовився. Крім того, він заявив, що відправився з Хетріком і Телегузом в Харрісонбург і чекав біля будинку, поки вбивали Стефані Сайп. Крім усього іншого, Джилкс заявив про причетність Івана Телегуза до іншого умисного вбивства - в місті Ефрата (штат Пенсільванія). Сторона звинувачення закликала присяжних винести Телегузу смертний вирок, оскільки з цих свідчень випливало, яким чином Телегуз схильний "вирішувати проблеми". За свідченнями Олексія Сафонова, Іван Телегуз зізнався йому, що найняв когось для скоєння вбивства, щоб уникнути виплати аліментів на дитину.

Під присягою в 2010 році Едвін Джілкс заявив, що "вигадав" більшу частину свідчень в суді для того, щоб уникнути смертної кари. Він сказав: "Правда полягає в тому, що у мене немає ніяких підстав вважати, що Телегуз найняв Хетріка". Крім того, за його словами, твердження про вбивство в Ефраті також було помилковим. З тих пір з'ясувалося, що передбачуваного вбивства не було. Олексій Сафонов під присягою також відмовився від раніше даних свідчень: "Іван ніколи не говорив мені про те, що замовив вбивство Стефані Сайп, а мої свідчення на судових слуханнях, за підсумками яких його засудили до смертної кари, де я стверджував, що він обговорював це зі мною, неправда ".

На слуханнях про допустимість доказів в 2013 році не були заслухані покази ані Сафонова, ані Джилкса. Сафонова депортували, і той перебував поза юрисдикцією суду; Джилксу пригрозили, що скасують умови угоди про визнання провини, якщо той дасть свідчення, відмінні від тих, що він дав на суді спочатку. Співробітники, які, за словами обох обвинувачених, примушували їх до дачі неправдивих свідчень, заявили, що не скоювали неправомірних дій. Майкл Хетрік, який також говорив про те, що йому можуть скасувати умови угоди з правосуддям, не змінив показань, даних в суді. У липні 2014 року Суддя постановив, що Іван Телегуз не довів свою невинуватість.
Додаткова інформація

У 2014 році федеральний суддя, який виніс рішення про винуватість Івана Телегуза, відхилив заяву про те, що призначені державою адвокати по апеляційному провадженню виявилися некомпетентними і не оскаржили той факт, що на слуханнях про визнання провини сторона звинувачення посилалася на вбивство в Ефраті. У листопаді 2015 року Колегія Апеляційного суду четвертого округу США в складі трьох суддів не прийшла до єдиної думки: один з суддів порахував, що справу слід повернути до нижчестоящого суду на подальшого вивчення доказів. Суддя, який заявив про особливу думку - старший окружний суддя Андре Девіс - з питання про ймовірне вбивство в Ефраті, про яке в своїх свідченнях заявив Джилкс, написав: "Джилкс свідчив про те, що чоловік, який стояв поруч з Телегузом, сказав двом іншим чоловікам, що , якщо певний борг не буде виплачено, то когось "вб'ють". Далі Джилкс заявив, що когось дійсно вбили через кілька днів на Мейн-стріт в Ефраті. Як вдалося встановити, вбивства в Ефраті, як його описував Джилкс, не було ". На слуханнях про допустимість доказів у 2013 році співробітник поліції штату Пенсільванія виступив свідком того, що якогось чоловіка вбили "недалеко від міста Ефрата, в поселенні Елізабет, штат Пенсільванія". За його словами: "Не дивлячись на те, що правоохоронні органи спочатку звернули увагу на Телегуза в ході слідства у справі про вбивство в Елізабет, винною був визнано іншу людину. Телегуза не було на місці злочину, йому не пред'являли звинувачень і не затримували в зв'язку з цим злочином".

Суддя Девіс зазначив, що сторона звинувачення спиралася на свідчення свідків Джилкса про вбивство в Ефраті для того, щоб обґрунтувати "небезпеку заподіяння відповідачем шкоди в майбутньому", що згідно із законодавством Вірджинії є обставиною, що обтяжує провину і сприяє винесенню смертного вироку, на додаток до іншої обтяжуючої вину обставини про "особливу жорстокість", з якої було скоєно вбивство Сайп. Далі суддя Девіс заявив: "[Д] ві окремі обтяжуючі провину обставини - більше, ніж сидіти на кількох стільцях, не має ніякого значення, якщо один з них зламається.

Ціна - вкрай висока, а присяжних поставили перед складним вибором, де слід було врахувати багато нюансів; виникнення упередження неминуче там, де неправдива обтяжуюча провину обставина розглядається разом із дійсною. Хоч би яким "особливо жорстоким" і, отже,таким, що заслуговує на смертну кару, не було вбивство Стефані Сайп згідно з чинним в Вірджинії законодавству, присяжні знали, що виконавець вбивства отримав від Співдружності [Вірджинії] поблажливість. Представлені [стороною обвинувачення] показання, щодо вбивства в Ефраті ... безсумнівно, могли вплинути на те, щоб Телегуза засудили до найвищої міри покарання. Оскільки сторона звинувачення, яка зобразила Телегуза людиною, який "вирішує проблеми" за рахунок вбивства, не тільки доклала зусиль до того, щоб Телегуз здавався людиною, що раніше вже позбавляла людей життя, а й людиною, яка пов'язана зі злочинними особистостями, що вбивають людей . Згадка про вбивство в Ефраті на етапі призначення міри покарання, безсумнівно, мала бажаний результат".

У зв'язку зі справою 2004 року Міжамериканська комісія з прав людини ухвалила, що винесений федеральним судом США смертний вирок щодо Хуана Гарси, мав "довільний та несправедливий характер", оскільки сторона обвинувачення на етапі винесення вироку вдалася до свідоцтва про причетність Хуана Гарси до чотирьох нерозкритим вбивств в Мексиці. Жодних явних доказів того, що Хуан Гарса пов'язаний з цими вбивствами не було, в зв'язку з цим його ніколи не притягали до відповідальності і не пред'являли звинувачень. Amnesty International вважає явним упередженням те, що сторона звинувачення послалася на вбивство в Ефраті для того, щоб обґрунтувати небезпеку заподіяння Іваном Телегуз "шкоди в майбутньому", що сприяло винесення смертного вироку.

Загалом же у цьому році в США було виконано 9 смертних вироків. Таким чином, з 1976 року, коли Верховний Суд США прийняв нові правові акти, що стосуються смертної кари, загальне число страчених склало 1 431. У штаті Вірджинія стратили 111 осіб від загального числа всіх страчених. Застосування смертної кари в США відмічається свавіллям, дискримінацією та помилками. Упродовж останніх сорока років регулярно ставало відомо про помилки, що здійснюються при розгляді справ про злочини, що караються стратою, внаслідок процесуальних порушень і неефективною захисту. Amnesty International у всіх без винятку випадках виступає проти застосування смертної кари, незалежно від питань винуватості або невинуватості підсудного; тяжкості злочину, а також способу, яким держава призводить смертні вироки у виконання. На даний момент в 140 країнах смертна кара або скасована в законодавчому порядку, або не застосовується на практиці.

Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook