Хотинська фортеця — перлина архітектури XIII–XVIII століть з багатовіковою цікавою історією, що веде свій початок ще від Хотинського форту, побудованого у X столітті князем Володимиром Святославичем.
Про це йдеться у публікації на сайті "Відкривай Україну", пише molbuk.ua
Хотинський форт був створений як одне із стратегічних укріплень південного заходу Русі і розміщувався на важливих транспортних шляхах, що з’єднували Київ із Пониззям і Придунав’ям. Але, перш за все, завданням форту було оборона Хотина, що завдяки міцній твердині і вигідному розташуванню став центром розвитку ремесел і торгівлі. Місто Хотин з Х по ХІІ століття встигло побувати у складі аж трьох князівств – Теребовлянського, Галицького і Галицько-Волинського і зайняти важливе місце в середньовічній європейській історії.
У середині ХІІІ століття князь Данило Галицький і його син Лев I Данилович у Хотині замість дерев’яної побудували кам’яну фортецю, яка згодом неодноразово реконструювалась і розширювалась, руйнувалась завойовниками і знову відбудовувались. Довгий час фортеця була форпостом Галицько-Волинського князівства, важливим оборонним пунктом Придністров’я, що захищала від грабіжницьких набігів кочівників зі степу і охороняла стратегічно важливу переправу через річку Дністер.
Після монголо-татарської навали Хотинська фортеця і всі навколишні землі підкорюються Золотій Орді і князь Данило Галицький був змушений поїхати до ханського двору в Сараї на переговори до Хана Батия і визнати залежність від Золотої Орди. В цих, важливих для Київської Русі, переговорах князь Данило добився від монгольського хана підтвердження своєї влади над Галицько-Волинським князівством, але не над Києвом. Крім того, він був зобов’язаний інколи платити данину і надсилати своє військо для участі в походах Батия на Польщу, Литву, Угорщину.
Під час занепаду Золотої Орди, у середині XIV століття, на півдні Галицького-Волинського князівства з’являється Шипинська земля — практично самостійне територіальне утворення з власною самоуправою, за яке вели постійну боротьбу Королівство Польське, Королівство Угорське та Молдавське князівство. Своїм розвитком Шипинська земля завдячує тому, що її територія була віддалена від татарських кочівників і через неї пролягав торговий шлях зі Львова до Сучави. Землею керував воєвода, а Хотинська фортеця була центром Хотинської волості. У 1340-х роках Хотин увійшов до складу Угорського королівства, у якому на той час правила Анджуйська династія з роду графів Анжу.
З 1375 року місто Хотин увійшло до складу Молдавського князівства, що займало територію земель Буковини і Бесарабії. Хотинська фортеця протягом ХIV-XVІ століть стала для молдавських господарів головною резиденцією. Молдавський володар воєвода Штефан ІІІ Великий значно розширив межі фортеці. Було збудовано п’ять башт і мур шириною 5-6 і висотою 40 метрів, який прикрашали геометричні орнаменти. Двір був розділений на Княжий двір і двір Воїнів, а під спорудою були вириті глибокі підвали для зберігання провіанту. На місці південного оборонного муру постала восьмикутна вежа з кам’яними гвинтовими сходами, що вели на бойовий майданчик. Між баштою і палацом був залишений триметрової ширини проїзд у двір пиркелаба (старости). Усе подвірря фортеці вимощується кам’яними плитами. Саме після цієї реконструкції Хотинська фортеця практично повністю набула свого сьогоднішнього вигляду, крім південної сторони та В’їзної брами.
У Хотині в ті часи відбувалися найбільші у Молдавському князівстві ярмарки, на які приїздили купці з різних країн Східної та Західної Європи. Місто було важливим митним пунктом в європейсько-азійській торгівлі. Від хотинського ярмарку у молдавську казну надходила величезна сума грошей — 10000 золотих на рік.
У 1476 році Хотинська фортеця вперше зазнала облоги і відбила напад турецьких військ османського султана Мухамеда ІІ Фатіха. Проте наприкінці XV століття Молдавська держава все ж потрапила у залежність від Османської імперії і фортеця на кілька десятиліть стала власністю Туреччини. У стінах Хотинської фортеці було розміщено яничарську залогу (регулярна піхота). Таким чином турецькі війська ще більше посилили обороноздатність фортеці.
У 1538 році Хотинську фортецю захопили польські війська під проводом Яна Амора Тарновського. Під час штурму було зруйновано 3 башти і частину західної стіни. Хоча поляки відновили та укріпили Хотинську цитадель, та за кілька років вони її втратили.
У 1563 році урядник Королівства Польського і гетьман Дмитро Вишневецький з п’ятьма сотнями запорозьких козаків захопили фортецю і утримували її. Вишневецький хотів отримати згоду від молдовських бояр на спільну боротьбу з Туреччиною, але для нього ця авантюра обернулась стратою. За наказом султана Селіма II (сина Роксолани) Дмитра Вишневецького і коменданта Хотинської фортеці Івана (Яна) П’ясецького було скинуто на гак, рядових козаків відправлено на галери.
За Бушівським мирним договором у 1617 році землі Валахії та Молдавії, а також і Хотин, відійшли під владу Османської імперії. Турецька армія захопило місто, а Молдавське князівство стало васалом. Та через рік у жовтні під Хотином об’єднані козацько-литовсько-польські війська під проводом Петра Сагайдачного та Яна Кароля Ходкевича розбили турецьку армію, що вважалася непереможною. Султан Осман II з представниками Речі Посполитої підписав хотинський мирний договір, згідно якого турецько-польський кордон проходив Дністром, а Хотин від Польщі відійшов туркам.
Під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти (1648 – 1654) в Хотин двічі входили війська Богдана Хмельницького. У 1650 і 1653 йому вдавалось на деякий ча звільнити фортецю, але цитадель знову поверталась під владу Османської імперії.
У 1673 році король Речі Посполитої Ян III Собеський з польсько-українсько-молдовською армією зайняв Хотин і Хотинська фортеця перейшла до Польщі, але ненадовго. Хотин був дуже ласим шматком і постійно існувала загроза нових нападів з боку сусдніх держав. Таким чином, у 1699 році був укладений Карловицький мирний договір, за яким Хотин і Хотинська фортеця знову перейшли від Польщі до Молдавського князівства. Та буквально за 10 років турки вкотре зомгли повернути Хотинську твердиню у свою власність.
Протягом 1711-1718 років за розпорядженням султана Ахмеда III на території фортеці під керівництвом французьких інженерів проводились широкомасштабні роботи по укріпленню зовнішньої лінії оборони. Було створено мощений каменем рів, вал з бастіонами для артилерії, кам’яний контрескарп. Крім того, на території нової фортеці будувались казарми, склади і мечеть. Та не дивлячись на модернізацію, фортеця була тричі взята військами Російської імперії під час російсько–турецької війни. Цікаво, що перший раз Хотинську фортецю було взято армією російських військ без бою у 1739 році під командуванням фельдмаршала Бурхарда Кристофа Мініха. Цю історичну подію Михайло Ломоносов навіть уславив у своїй "Оді на взяття Хотина".
Дуже важлива подія в історії Хотинської фортеці відбулась у 1788 році. Місто Хотин було взяте в облогу австрійськими військами під командуванням принца Фрідріха і російськими військами генерала Івана Салтикова. Хотин перебував в облозі 4 місяці і 8 днів. Осман-паша здався, та йому було дозволено вивезти з фортеці всіх свох людей і все добро з міста, на що було використано аж 2700 возів. Але Хотинська фортеця щоразу після завоювань російською імперією шляхом інтриг поверталася під владу османських правителів.
У 1806 році розпочалася чергова російсько-турецька війна. Царська армія одразу здобула Хотинську фортецю і утримувала її аж до підписання у 1812 році Бухарестського мирного договору. Згідно цього договору місто Хотин і вся територія між Дністром і Прутом остаточно увійшла до складу Російської імперії і отримала назву Бессарабія.
Після Другої світової війни Хотин опиняється у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки. У 2000 році фортеця одержала статус пам’ятки архітектури національного значення і була визнана одним із "Семи чудес України".
Сьогодні на території Хотинської фортеці створено Державний історико-архітектурний заповідник. Тут часто проводяться свята козацької звитяги і різноманітні фестивалі. А ще стіни Хотинської фортеці стали яскравими історичними декораціями для багатьох кінострічок: "Захар Беркут", "Д’Артаньян та три мушкетери", "Тарас Бульба", "Балада про доблесного лицаря Айвенго", "Стріли Робін Гуда" та інших.
Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
