Викладачка ЧНУ заснувала популярний літературний клуб

Кандидат філологічних наук, асистент кафедри української літератури Вардеванян Світлана Іванівна створила літератруний клуб "Art Hunters Club". За два тижні існування клуб вже став досить відомим серед студентства.

"Простір вільного інтелектуального спілкування для усіх, хто цікавиться культурою загалом, літературою зокрема, не мислить свого життя без читання, хоче розібратися в кодах сучасної української культури". Саме так позиціонують "Art Hunters Club" його відвідувачі.

Світлана Іванівна зізнається, що ідея заснування клубу живе в її голові давно.

-Я думала про це, але остаточної форми моїм думкам надав мій начальник завідувач кафедри, професор Володимир Іванович Антовійчук. Він сказав: "Встань і йди".

Клуб працює у двох режимах – реальному й віртуальному. Реальні зустрічі відбуваються в 6 корпусі ЧНУ, а. 58, віртуальні – в групі ФБ. ( https://www.facebook.com/groups/967287433342720/ )

-Перш за все, мені цікаві студенти. Студенти будь-яких спеціальностей. Вам, до речі, відомо, що починаючи з цього року, в університеті історія української культури читатиметься лише філологам? На усіх інших факультетах цю дисципліну відмінили.

Сучасній людині потрібен діалог. За ним студенти і пірнають в мережу Студенти зараз – прекрасні! Ті, з якими я працюю, - цікаві, мотивовані, багато знають і вміють. Моя мета – інтелектуально іх "укусити". Спровокована до мислення людина не захоче повертатися назад до наївності. Повернення назад сприйматиме, як поразку, з’явиться ностальгія. Спосіб, у який я збираюся це реалізувати, – популяризація науки, свіжого наукового знання. Зараз спостерігаємо ситуацію, що сучасні науковці, особливо гуманітарії, загнані в гетто університетських стін і наукових збірників статей. Вони продукують справді цікаві й потрібні речі, але хто їх чує? Подивіться, як популяризують науку сильні країни. Скільки молодих американців стануть біологами після фільму "Марсіанин"? У західних університетах є практика популяризації науки. Для цього створюються спеціальні посад. - пояснює концепцію клубу Світлана ВАРДЕВАНЯН.

Викладачка очікувала побачити у вільний від занять час у клубі 5-7 людей. У перший же день прийшли 30.

-Цей клуб — шикарний. Світлана Іванівна робить або добре, або ніяк. Я думаю, що правильніше було б назвати його не літературним, а дискусійним. Ми відкриті для свіжих думок і нових кутів рецепції. Кожна тема розглядається більш, ніж об'ємно. До кожного заняття - необмежено велика кількість книг до прочитання, але нові думки, які оселяються в тебе в голові. Це створення інтелектуального простору, де кожна думка - ідея, мотивація. І все це абсолютно безкоштовно завантажується тобі в мозок, - говорить студентка 3 курсу Ольга КОСТЮК.

-У клуб я ходжу для власного задоволення. Від майбутніх зустрічей очікую не тільки багато цікавої та ще непізнаної та нерозгадоної інформації, а й якоїсь душевної гармонії між учасниками і бажання поглинати все більше і більше, Звичайно, хотілось б і якихось неординарних тем, щоб відчути різницю між текстами, як і між буденями та святами. Витрачати час? Не в цьому випадку, бо для мене години проведені в нашому клубі є не тільки хорошою розумовою розминкою чи черговим мозковим штурмом, а й свого роду релаксацією, адже ніщо так не розслаблює як "насичена" та "багата" розмова, - каже відвідувачка клубу Марія ФЕРНЮК.

На засіданнях клубу його відвідувачі мають змогу поговорити і пропонувати до обговорення будь-яку тему. Для успішного проведення наступних зустрічей влаштували "ідейний бум": кожен "генерував" свої ідеї і методом голосування обирали тему наступної зустрічі.
Засновниця клубу розповіла, що таким чином створила й собі зокрема приємне середовище.

-Кожна людина прагне до комфорту. Я егоїстично створюю середовище, у якому буду добре почуватися я і мої співрозмовники-друзі. А що вже породить це середовище – побачимо. Далеко загадувати не беруся, а от щодо наступної зустрічі знаю, що говоритимемо про кіберпанк в літературі, про антиутопії. Страшенно актуальна тема!- зауважила засновниця клубу. -Вільний час у моєму віці, з моєю професією (викладач вузу) і статусом (одружена, мати двох дітей) – це як вигук "Вільна каса!" в МакДональдзі. Обов’язково знаходиться якась термінова й невідкладна робота, яку треба зробити "на вчора". Я вже давно зрозуміла: "хочеш щось робити? Роби зараз, інакше бажання випарується, тема скисне і від чудової ідеї залишиться лише неприємний післясмак і почуття провини". Робота в Клубі – це мій внесок у щось, що я вважаю справжнім.