Про це йдеться у публікації "МБ".
"Прийшов, записався, добу чекав…"
Богданові було 27 років. На війну він пішов добровільно, фактично відразу з початку повномасштабної війни. До цього не служив у війську і навіть не мав військового квитка.
"Він сам пішов до війська в перші дні. До цього не служив. Прийшов, записався, добу чекав, поки йому оформлять військовий квиток. Потім йому сказали, що треба прийти вже зі своїми речами. Ми з його дружиною намагалися відмовити, але Богдан нас не слухав", – каже пані Світлана.
Жінка пригадує, що її син, як і багато інших молодих військових, спершу вірив, що війна невдовзі закінчиться.
"Я постійно хвилювалася за дитину. Молоді хлопці тоді йшли з вірою та надією, що все скоро закінчиться. Богдан теж говорив, що це ненадовго, що за два-три місяці все буде так, як раніше. Він хотів захищати нас – свою дружину і дітей. У нього їх двоє", – говорить.
За словами пані Світлани, Богдан у війську опанував різні спеціальності.
"Богдан був справедливим і завжди говорив правду в очі. За час служби багато чого навчився: стріляв із "Джавеліна", був кулеметником. Йому дуже подобалося, що поруч були хороші хлопці", – розповідає мати.
Богдан Кривобедрий воював на Сєвєродонецькому напрямку. Останніми місяцями він служив у складі 225 окремого штурмового батальйону.
"Під Авдіївкою була так звана дорога життя, якою виводили наших хлопців. На жаль, для багатьох вона стала дорогою смерті. Хтось зміг вийти, хтось залишився там назавжди. Там, поблизу Ласточкиного, загинув і мій син", – не стримуючи сліз, каже жінка.
"Він завжди мене заспокоював: "Мамо, не журіться. Ми йдемо на роботу, все добре". Він не жалівся ні на що і намагався не розповідати про складні умови. Навіть коли було важко, більше говорив, що все нормально. Хоча я знала, що хлопцям там дуже непросто, вони майже не виходили з позицій", – каже пані Світлана.
"Не я мав вам це сказати…"
Останні дні перед зникненням Богдан майже не виходив на зв’язок. Для його родини почався період невідомості. Світлана говорить, що кілька днів без відповіді змусили її телефонувати всім, кого знала.
"Чотири дні я телефонувала Богданові, але він не відповідав. Писала — теж ніхто не відповідав. Потім почала телефонувати командиру, але він не піднімав слухавку", – каже жінка.
Відповідь, яку зрештою отримала родина, не принесла ясності. Навпаки, залишила матір між надією та страшними думками.
"Замполіт сказав, коли буде на місці, зателефонує мені. Наступного дня я знову телефонувала, але він не відповідав. Я набирала його протягом шести годин, буквально що п’ять хвилин. Вечері він нарешті відповів і сказав: "Я не можу більше так. Не я мав вам це сказати". Після цих слів я зрозуміла, що сталося щось страшне", – плачучи, розповідає пані Світлана.
Згодом матері повідомили, що Богдан зник безвісти. Родина зверталася в різні інстанції, намагалася отримати будь-яку інформацію.
"Шукали всюди, їздили до Києва, зверталися до різних людей. Невістка також писала всюди, куди тільки могла. Зверталися в Червоний Хрест, у різні служби, шукали будь-яку можливість отримати інформацію. Та ніхто нічого не знав…" – згадує пані Світлана.
Жінка пригадує і момент, коли родина отримала першу відповідь, яку сприйняла як остаточний знак біди. За її словами, один із командирів сказав невістці Богдана: "Не майте надії". Для родини ці слова стали особливо болючими. Згодом родині підтвердили, що Богдан Кривобедрий загинув…
У нього залишилися батьки, дружина та двоє дітей – 11-річний син Володимир і п’ятирічна донька. Сьогодні пам’ять про нього живе в його дітях, дружині, батьках і побратимах. Для матері Богдан назавжди залишиться сином, який у перші дні великої війни сам обрав шлях захисника України.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
