Капітан Чернівецького прикордонного загону Дмитро Савицький до початку повномасштабної війни працював дизайнером в ІТ-компанії. Після російського вторгнення він добровільно став до лав війська, а згодом очолив підрозділ, який виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку.
Про історію воїна розповіли у Чернівецькому прикордонному загоні.
Дмитро народився і виріс у Чернівцях. Після закінчення Чернівецького національного університету кілька років працював дизайнером. У квітні 2022 року він прийшов до територіального центру комплектування, щоб долучитися до Сил оборони.
"Я не планував пов'язувати своє життя з армією. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, зрозумів — країну потрібно захищати. Тому довго не вагався", — згадує офіцер.
Спочатку Дмитро проходив службу в підрозділі роботи з персоналом Чернівецького прикордонного загону. Уже у 2023 році його призначили командиром підрозділу у складі зведеного загону, який після підготовки вирушив виконувати бойові завдання на Донеччину.
За словами військового, найбільшою відповідальністю на фронті були не обстріли, а люди, яких він мав уберегти.
"Найважче було відповідати за людей, постійно хвилюватися, чи все у них добре. Дякувати Богу, в моєму підрозділі втрат не було", — каже Дмитро.
Однією з найнапруженіших операцій стала нічна ротація бійців на трьох бойових позиціях. Через постійний ворожий вогонь військові могли пересуватися лише вночі.
Під час виходу останніх двох прикордонників із позицій українські військові перехопили переговори окупантів, які повідомляли, що помітили рух.
"Я одразу зрозумів, що ворог бачить моїх хлопців, і попередив їх. За мить почалися обстріли. Та вже за кілька хвилин вони були на точці збору. Потім зізнавалися, що ніколи в житті не бігали так швидко", — пригадує капітан.
Ще один епізод, який назавжди закарбувався у пам'яті офіцера, стався під час нічного повернення з позицій.
"Раптом відчув незрозумілу тривогу. Посвітив під ноги ліхтариком із червоним світлом і побачив просто перед собою протипіхотну міну. Ще один крок — і все могло закінчитися зовсім інакше", — розповідає він.
Нині капітан Дмитро Савицький служить у підрозділі соціального супроводу Чернівецького прикордонного загону. Він допомагає військовослужбовцям та їхнім родинам долати складні життєві обставини.
За словами офіцера, найважчим у нинішній роботі є прощання із загиблими побратимами.
Своїм життєвим дороговказом Дмитро називає рядки з вірша українського поета Миколи Вінграновського:
"Мій народ із крові і землі.
Я не віддам нікому і нізащо.
Він мій, він я, він світ в моїм чолі.
Тому життя його і ймення не пропащі".
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
