Фото з фб-сторінки Олександра Костецького
Школяр із села Драчинці Олександр Костецький підтримує ЗСУ із початку війни. Хлопець на вулицях міст і сіл виконує патріотичні українські пісні та збирає кошти на потреби ЗСУ.
[/center]За чотири роки він зібрав понад 750 тисяч гривень. На ці кошти придбав і передав воїнам два авто та два мотоцикли.
А на свій день народження попросив батьків подарувати йому квадрокоптер, який також передав захисникам. За свої досягнення Олександр навіть отримав відзнаку від президента "Майбутнє України".
[center]
Таких дітей, як Сашко, на Буковині чимало.
Про це ідеться у публікації "МБ" від 16 квітня, пише molbuk.ua
Буковинка Ольга КОСТЕЦЬКА, мати юного волонтера Сашка, переконана: дітей потрібно підтримувати у бажанні робити добрі справи та розвивати їхні таланти. Саме така підтримка допомогла її синові Сашкові реалізувати себе у волонтерстві. Його підтримують друзі, школа та місцеві жителі, які долучаються до зборів. Військові неодноразово особисто дякували Сашкові, що надихає його продовжувати допомогу.
"Долучаються без примусу, і це найцінніше"
У Чернівецькому ліцеї №5 "Оріяна" благодійність стала частиною щоденного життя. Тут ніхто не змушує учнів донатити на ЗСУ, але допомога армії давно перетворилася на потребу шкільної спільноти.
Директорка закладу Галина АБРАМ’ЮК переконана, що діти від природи щирі й чутливі до добра і зла. Саме тому вони так активно відгукуються на можливість допомагати.
У межах шкільної ініціативи "Дрони для перемоги" учні разом із вчителями регулярно збирають кошти для військових. У кожному класі встановлено скриньки для донатів: кожен долучається, наскільки може.
За словами Галини Абрам’юк, така діяльність має значно глибший сенс, ніж просто фінансова допомога.
"Благодійність уже вросла в дитячі душі й дає добрі паростки. Неважливо, яку суму приносить дитина. Важливо, що вона долучається до реальної підтримки армії, – зазначає директорка. – Дітей можна навчити правил і формул. Але якщо не буде розуміння свого внеску в захист країни, ми ризикуємо виховати байдужість".
Результати спільної роботи відчутні: лише під час першого етапу акції вдалося зібрати 450 тисяч гривень, за які придбали 25 FPV–дронів і один розвідувальний. Загалом за роки війни ліцей зібрав мільйони гривень допомоги для військових.
Окрім дронів, шкільна спільнота передає на фронт генератори, ліки, тепловізори та інше необхідне обладнання.
Тут сформувалося середовище, де байдужість виглядає неприродно.
"Якби ми раптом припинили збір коштів, це викликало б подив. Діти долучаються самі, без примусу. І це найцінніше", – каже Г. Абрам’юк.
Особливо вражають випадки, коли школярі жертвують власні заощадження, зокрема гроші, подаровані на день народження.
"Іноді запитую: а чи не шкода? Відповідають: якщо ворог прийде сюди, то ті речі вже не матимуть значення. Або кажуть, що ще назбираю", – ділиться директорка.
Донатить власні кишенькові кошти
Серед учнів ліцею, які активно донатять на ЗСУ, – 12-річний Олексій Карташов. Кілька років тому він разом із батьками переїхав на Буковину з Дніпра. Хлопцеві тут подобається, але він мріє про перемогу України і повернення додому.
Мама хлопця Оксана КАРТАШОВА розповідає, що важливу роль у формуванні світогляду сина відіграло оточення. Ще до війни родина відвідувала дитячі будинки, і Олексій це бачив. Згодом, уже після переїзду, вони почали провідувати друга сім’ї – молодого військового, який зазнав важкого поранення на фронті й проходив реабілітацію. Разом із батьками хлопець неодноразово приїжджав до нього, спілкувався, привозив домашню їжу.
Поступово Олексій сам почав шукати способи допомоги: питав, що можна передати – їжу, теплі речі, обігрівачі. Малював листівки, писав слова підтримки.
Олексій донатить власні кишенькові гроші, які відкладає. Каже: якщо ці кошти можуть перетворитися на дрон, ліки чи захист для військових, це важливіше за особисті покупки.
На його вибір впливають і приклади в родині: батько підтримує армію фінансово, дядько-волонтер працює поблизу лінії фронту.
"Він каже: я ще не можу піти у військо чи виготовляти дрони, але можу зробити щось інше", – розповідає мама.
"Кожен добрий вчинок – крок до перемоги"
У цьому ж ліцеї навчаються троє дітей чернівчанки Інни ТАРИЦИ – Іринка, Олександра та Олексійко. Усі активно донатять на ЗСУ.
"Старші дівчатка вже свідомі. Вони самі відкладають свої кошти. У школі триває акція "Гривня в день на допомогу ЗСУ", і діти дуже відповідально до неї ставляться. Наш Олексій, учень другого класу, також долучається. Він каже: "Краще я щось не куплю, а ці гроші задонатимо на дрони". Це дуже надихає і нас, дорослих", – зауважує жінка.
Вона додає, що для неї як для мами дуже важливо, щоби діти не залишалися осторонь, щоб розуміли, завдяки кому мають можливість навчатися, жити, мріяти. Жінка переконана: коли діти долучаються до підтримки ЗСУ, вони навчаються бути відповідальними і вдячними:
"Вони починають розуміти, що за їхнє спокійне життя і можливість будувати майбутнє хтось платить дуже високу ціну. Це формує в них повагу до захисників, до людей поруч і до своєї країни, вчить цінувати життя і бути небайдужими. Діти стають більш свідомими, у них з’являється внутрішнє відчуття: "Я теж можу допомогти". І це надзвичайно важливо".
Ще один важливий момент – формування єдності.
"Навіть маленькі дитячі вчинки – це теж крок до великої перемоги", – каже чернівчанка.
Коментар фахівця
"Допомога є виявом свободи"
Вікторія САНДУЛЯК, психологиня в приватній практиці, консультантка Лінії кризової психологічної допомоги НПА:
"Сьогодні в Україні ми справді можемо говорити про дитяче волонтерство як про соціально-психологічне явище, що сформувалося у відповідь на війну. Це вже не поодинокі випадки, а масова поведінкова тенденція: діти долучаються до допомоги: збирають кошти, віддають власні заощадження, підтримують військових, беруть участь у благодійних ініціативах. Це явище є унікальним за своєю глибиною і водночас складним з погляду впливу на психіку дитини.
У ситуації війни, коли дитина переживає страх, невизначеність і часто розлуку з близькими, допомога іншим стає способом повернути відчуття контролю: "я не безсила", "я можу щось зробити". Це підтримує самооцінку, формує соціальну залученість.
Діти, які, наприклад, віддають подаровані на день народження гроші на потреби армії, часто переживають складний спектр почуттів: гордість і значущість ("я роблю важливу справу"), любов і лояльність до своїх ("я підтримую наших"), але водночас тривогу, страх і навіть провину ("якщо я не допоможу, буде гірше").
І тут ми підходимо до важливого моменту.
Дитина може несвідомо приходити до висновку: "Я цінний тоді, коли жертвую собою" або "Я маю допомагати, навіть якщо мені самому щось потрібно". А це вже зона ризику. Тому важливо чітко проговорити: дитина не має бути відповідальною за дорослих, держави чи війни. Її психіка до цього не готова. Основне завдання дитини – розвиватися, вчитися, будувати стосунки і зберігати відчуття безпеки.
Бажання дітей допомагати формується під впливом кількох факторів:
сім’ї (цінності, приклад батьків, стиль виховання), соціального середовища (школа, медіа, суспільний контекст), індивідуальних особливостей дитини (емпатійність, чутливість, рівень тривожності).
Тому важливо не виховати дитину-волонтера, а виховати психологічно здорову дитину, яка може допомагати, але не ціною самопожертви. Тоді допомога стає виявом свободи, а не внутрішнього обов’язку чи страху.
Щодо майбутнього цих дітей: вони можуть вирости емпатійними, соціально відповідальними, зрілими людьми. За умови, що поруч є дорослі, які знімають із них надмірну відповідальність, дозволяють бути дітьми. Бо за образом сильних маленьких волонтерів часто стоять діти, які просто дуже чекають, щоб батьки повернулися з фронту, щоб знову стало безпечно. І завдання дорослих – зробити все, щоб цю дитячість зберегти".
Матеріал створено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" у рамках угоди з Європейським Союзом.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
