Нинішній командувач ОК "Захід" Володимир ШВЕДЮК багато років служив у Чернівецькій області на різних військових посадах. Війну зустрів як заступник командувача сил ТРО. Потім продовжив воювати як бригадний генерал. На його думку, третій рік війни по-своєму важкий.
Про це командувач ОК "Захід" Володимир ШВЕДЮК розповів "Молодому буковинцю".
"Сьогодні якось важко усвідомити, що кровопролиття триває вже третій рік. Ці роки не можна описати одним словом. Вони всі кардинально різні. Перший рік війни – це удар та спротив. Але Україна боролася. Тоді усім здавалося, що перемога – це питання кількох місяців", – розповідає Володимир Шведюк.
Другий рік війни, на думку Володимира Шведюка, став роком випробувань.
"Захід продовжував давати зброю, але вже без колишнього ентузіазму. Ворог, оговтавшись після поразок, укріплювався, заливаючи фронт мобілізованими. Агресор міняв тактику, навчався, розвивався, і мав перевагу як у боєприпасах та техніці, так і у людському ресурсі. Українці ж сподівалися на контрнаступ, який мав змінити все. Він почався важко. Кожен метр землі коштував життів. Запорізький напрямок, Бахмут, Авдіївка — назви, які палали на картах у штабах. Світ вірив у перемогу України, але вона вимірювалася не кілометрами, а іншою ціною.
Українці втратили останні ілюзії щодо міжнародної допомоги: вона надходила, але не в тому обсязі і не в ті терміни, які конче були потрібні. Ворог мобілізував сотні тисяч людей, кидав їх на фронт хвилями. Другий рік війни навчив українців терпінню. Вони більше не чекали швидкого кінця. Вони просто робили те, що треба", - зазначив Володимир Шведюк.
Володимир Шведюк вважає, що третій рік війни став для України найважчим:
"Цей рік показав, що війна – це марафон, а не спринт. – Ворог отримав ресурси для нових наступів. Західна допомога стала нестабільною, політичні суперечки у партнерів призвели до затримок поставок зброї. У цей момент війна перетворилася на справжнє випробування для України. Росія кинула всі сили на фронт, намагаючись виснажити українців. Кремль зробив ставку на мобілізацію, вогневу перевагу і тиск. Росія кинула всі сили на фронт, намагаючись виснажити українців. Кремль зробив ставку на мобілізацію, вогневу перевагу і тиск. Авдіївка, Мар’їнка, Курахове — міста, які трималися роками, падали під потужними ударами агресора.
Українська армія продовжувала битися, але ресурсний розрив ставав очевидним. Виснажливі бої далися взнаки для Збройних Сил, яка також почала відчувати втому через втрати, проблеми з поповненням, відсутністю ротацій та повноцінного відпочинку та дефіцит зброї і боєприпасів.
Суспільство наше переживає кризу. У тилу втома стала відчутною. Люди звикли до списків загиблих, до думки, що ця боротьба немає кінця. Втома, зневіра, внутрішні конфлікти – все це проявилося гостріше, ніж будь-коли. На жаль, десь розчинилася та єдність та піднесення всього суспільства перших днів початку війни", - каже військовий.
Водночас генерал вважає, що роки війни стали визначальними для ЗСУ.
"ЗСУ еволюціонували від армії, що вчилася воювати на ходу, до однієї з найсильніших і найдосвідченіших армій Європи, – переконаний Володимир Шведюк. – Наша армія показала світовій військовій науці масштабне використання технологій дронів. FPV-дрони, розвідувальні безпілотники, ударні дрони стали одними з головних інструментів на фронті. ЗСУ вдосконалили кібер- та електронну війну, хакерські атаки. А найголовніший здобуток нашої армії – це руйнування міфу про "непереможність" російської армії. Україна довела, що навіть значно меншими силами можна перемагати сильнішого ворога".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
