Дмитро Круш із Рукшина пішов добровольцем на війну в 19 років.
Про це йдеться у публікації "МБ"
20-літній мешканець села Рукшин Дмитро КРУШ є бійцем 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. У жовтні 2023 року хлопець отримав нагороду "Золотий хрест" від Головнокомандувача ЗСУ за виявлену мужність й успішне виконання завдання під час бою на Донецькому напрямку.
"У лютому 2023 року я дедалі частіше почав замислюватися над тим, чи не стати мені до лав ЗСУ. Ці думки з’являлися все частіше, і врешті наприкінці місяця я ухвалив важливе для себе рішення захищати країну, тому пішов у військкомат. Сказав, що хочу підписати контракт. За два дні пройшов медкомісію і вже першого березня розпочав навчання у центрі “Десна”", – ділиться військовий.
Спочатку – курси молодого бійця, потім місяць вчили спеціальності.
"Мені пропонували різні військові професії, але я обрав фах водія-механіка. Наразі я керую БМП-2 (бойова машина піхоти). У мою роботу входить обслуговувати машину й готувати її до виїзду, щоб все працювало справно", – зазначає Дмитро Круш.
Наразі Дмитро перебуває на Запорізькому напрямку та є наймолодшим у своєму підрозділі із тих, хто відзначений почесним нагрудним знаком Головкома ЗСУ.
"Не очікував, що мене нагородять "Золотим хрестом". Отримав нагрудний знак за успішне виконане завдання на Донецькому напрямку. Для мене це значні прогрес і досягнення, а також розуміння того, що роблю свою роботу не просто так, а захищаю свою країну. Побратими з моєї бригади дуже пораділи, вони мене підтримують і мені допомагають", – каже хлопець.
Дмитро розповідає, що майже за рік у війську вдома був лише один раз.
"Третього листопада я приїхав у відпустку. Пам’ятаю, прокинувся вранці й не розумів, де я. Лише через годину до мене дійшло. Якщо чесно, повертатися з поля бою до цивільного життя дуже важко", – говорить Дмитро.
"Війна змінює всіх. Особливо, коли ти перебуваєш на передку. Пригадую, як поверталися з одного донецького села, їхали цілу ніч, відчував себе як на американських гірках. Чуєш постійно звуки прильотів та обстрілів, треба швидко реагувати на все", – розповідає військовий.
До війни хлопець навчався в Хотинському фаховому коледжі на слюсаря-автомеханіка.
"Колись я хотів здобувати освіту та одружитися. Однак сьогодні я ні про що не мрію, адже не знаю, чи доживу до завтра. Тут, на фронті, ми живемо одним днем", – ділиться хлопець.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
