Я хочу звернути увагу усіх тих, хто мене читає, що використовувати термін "страйк" щодо нинішніх (та й узагалі щорічних регулярних) дій приватних перевізників у Чернівцях не є цілком коректним, адже розмиває соціальний та економічний зміст того, що відбувається у місті з їхньої ласки. "Страйком" це, як на мене, можно було б назвати, якби ініціаторами подій виступали власне водії у разі якби вони, як вільнонаймана робоча сила намагалися таким чином вплинути на власників підприємств-перевізників щодо підняття собі заробітної плати чи отримання певних соціальних гарантій.
Однак у даному випадку ми маємо спільний тиск кількох монополістів на ринку певних послуг, здійснюваний на громадськість міста (а через неї й на владу) з метою домогтися збільшення власних (над)прибутків. А це вже зовсім інший коленкор, оскільки цілком і повністю підпадає під визначення "картельна змова". Остання являє собою (цитую російську вікіпедію у власному перекладі) "неформальну угоду учасників однієї ринкової галузі продавати або купувати товари чи послуги за певною ціною".
З усього наведеного вище напрошуються три важливих висновки:
1) Оскільки використання тієї чи іншої термінології впливає на наше сприйняття реальності, нерідко спотворюючи її відповідним чином (адже слово "страйк" у сформованій впродовж десятиліть радянській/пострадянській традиції викликає переважно співчуття до учасників подій як до борців проти певних утисків), пропоную називати речі своїми іменами. А саме, картельну змову монополістів називати картельною змовою монополістів.
Читайте також: Чернівці третій день без маршруток: що відомо на цей час
2) Вважаю, що поступки перевізникам із боку громадськості та влади стали б у цій ситуації серйозною політичною помилкою. І справа не лише в тому, що піддаватись на шантаж є контрпродуктивним, адже створює у шантажиста розуміння високої ефективності застосованих ним методів тиску. Справа ще й у тому, що піти на поступки картельній змові означатиме для влади та громадськості визнання справедливості такої змови монополістів проти суспільства, а отже перетворення усіх нас на її співучасників, що є як мінімум аморальним, а як максимум -- асоціальним вчинком.
3) Картельній змові перевізників-монополістів громадськість повинна протиставити реальний бойкот маршруток, тобто, якщо хочете, відповісти на картельну змову перевізників своєрідним "страйком" з боку пасажирів. Пропоную не йти на жодні поступки шантажистам. Лише удар по власній кишені може навчити монополіста поважати споживачів послуг.
І наостанок. Я гадаю, що усі ми розуміємо, чому перевізники так намагаються проштовхнути вирішення питання підвищення тарифів саме зараз. Через тиждень в учнів починаються канікули (що суттєво зменшить навантаження на громадський транспорт), через кілька тижнів завершуються заняття і починається сесія у студентів (що ще більше зменшить це навантаження), а ще через місяц масово настає пора відпусток.
Отже, невдовзі шантаж перевізників вже не матиме жодної ефективності, принаймні аж до осені. Їм же хочеться зберегти свої нинішні прибутки улітку, тут і тепер, коли інтенсивність пасажиропотоків у місті різко падатиме, а самі перевізники суттєво зменшуватимуть кількість машин на рейсах.
Гадаю, спробувати поламати таку схему стало б справою честі як міської влади, так і всієї громадськості Чернівців.
Андрій Мінаєв, доцент кафедри історії нового та новітнього часу ЧНУ
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
