Родина Єви та Юрія Алексюків живе в Сторожинці на Буковині. Два роки вони боролися з важкою недугою Юрія – нирковою недостатністю. Щоби врятувати сина, пані Єва віддала йому свою нирку. Орган прижився. І вже три тижні, як Юрій повернувся з лікарні додому.
"Я народила сина, подарувала йому життя . Коли ж постало питання, хто рятуватиме його від смерті, жодної хвилини не вагалася… Знала, що маю подарувати йому й друге народження", – розповідає Єва Алексюк.
Операцію Юрію та його матері робили 20 жовтня минулого року в інституті Шалімова. Того дня в пані Єви нирку вирізали, а Юрію пришивали.
– Професор, який мав оперувати, говорив, що в моєму віці – рідкість, коли віддають органи. Та я наважилася. Крім того, по максимуму себе налаштовувала, мусила не переживати, щоб орган був придатним, підійшов синові, – пригадує Єва Алексюк. – Дивним є те, що я настільки себе налаштувала, що вже на другий день після операції "бігала" по коридору. І професори, і пацієнти "плювали" на мене, щоб не наврочити.
"Це моя мати-героїня, – втручається в розповідь матері Юрій. – Мама взагалі такий молодець, я їй дуже дякую".
Реабілітацію в інституті Юрій Алексюк проходив більше року. Додому повернувся лише три тижні тому. За час у лікарні схуд на 50 кілограмів.
– Ось подивіться, яким я був, – каже чоловік, показуючи фото трирічної давнини в телефоні.
Його не впізнати. На фото кремезний чоловік з червоними щоками.
"Перед операцією важив 110 кілограмів. А коли повернувся з лікарні, то мав 60, – розповідає Юрій, посміхаючись. – Але то нічого, бо за три тижні, що вдома, додав уже 10 кілограмів і важу 70".
За розмовою на телефон чоловіка приходить сповіщення.
– Вже 12.00, маєш прийняти ліки, – метушиться пані Єва, підбігаючи до плити та наливаючи в чашку рідину жовто-коричневого кольору.
"Ліки приймаю через кожну годину, починаючи від 07.00 до 23.00, – пояснює Юрій, – Щоб не забувати про час, ставлю сповіщення на телефон".
– Доки проходжу реабілітацію, не можу нічого важкого піднімати, перевтомлюватись. Дружина мене заміняє, – каже чоловік. – Маю також столярний цех, станки. Виготовляв раніше меблі. Тепер думаю брати собі помічника, бо потрібні гроші на реабілітацію.
На операцію Юрія витратили понад 300 тисяч гривень, а на реабілітацію щодня потрібно від 1000 до 1500 гривень.
– Моя найбільша мрія – щоб жила мама, була здоровою, – каже Юрій. – Я її так люблю… Задля неї робитиму все, щоб жити далі. Боротимемося за здоров’я до кінця.
Як допомогти Юрію Алексюку грішми на реабілітацію?
Номер карткового рахунку: 5168 7555 1263 8483
