Це були картини відомого сучасного художника Андрія Холоменюка!
Мені пощастило побувати і в майстерні митця того дня, побачити його давніші роботи, обладунки, з яких він пише, палітри… Але найнеймовірніше було те, що я стояла перед полотном три на п'ять метрів, наче у справжньому музеї з безкінечними стінами, на якому розгорталася Грюнвальдська битва. Автор лише завершив роботу і вона вже повинна була покинути Чернівці.
Андрій Холоменюк працював над картиною рік, спершу вимальовував героїв на окремих картинах, а потім все складав в єдине. Розповідав також, що для абсолютності, пише й з живих людей.
Але найважливішим є те, що митець перед працею завжди детально занурюється в історію, щоб відтворити все ідентично. Автор працює у багатьох жанрах: ландшафтний та архітектурний пейзаж, натюрморт, портрет.
Найвизначніше місце займає військово-історична тематика, баталістика та релігійна тематика. Андрій Холоменюк є одним з найвидатніших баталістів України. Але цього замало, щоб бути достатньо почутим… Митець сам створив інсталяцію зі своїх картин і запросив "культурних людей" до своєї майстерні.
На жаль, там побачила лише пана Ігоря Сорокоумова та кількох перехожих, що теж так само, як і я, випадково туди забрели. Я б не нарікала, якби не знала, що "владу" було запрошено…
Андрій Холоменюк казав, що хотів би писати вже про АТО, війну, Схід, але його не пускають туди, а з уяви він таке витворити не може. Демонстрував, як буде перевозитись "Грюнвальдська битва" та показував ескізи до картин, що є абсолютно повноцінними роботами.
Найнесподіваніше сталося у кінці, коли я запитала, хто з художників найбільше вражає пана Андрія. Очікувала відповіді, що Ян Матейко або Франц Рубо. Натомість, автор сказав, що Ван Гог. Звісно, адже Андрій Холоменюк надзвичайно вправляється й в сучасному жанрі, проте такої відповіді я аж ніяк не могла очікувати.
В стилі сучасного мистецтва мене найбільше зачепили роботи художника: "Глечики " (2002), "Гарбузи" (2003) та "Яєшня" (2002).
Це все й про те, насправді, що, якщо не сидіти в гаджеті, йдучи містом, то можна побачити щось надзвичайне, те, що дивиться в тебе й кличе тебе… А далі Ви все і так знаєте.
