Чорно-білі гори вище людського зросту височіють зараз на майданчику біля вул. Севастопольської, через який пролягає дорога на міський пляж. І це не якийсь віддалений полігон – навколо живуть люди, діти з санками бігають цією дорогою кататися з дамби.

Але прибиральники чомусь вирішили звозити вантажівками з міських вулиць брудне місиво саме сюди. Крім снігу, ці рукотворні гори містять чимало солі, піску, отрути з автомобільних вихлопів і просто сміття, котре разом з льодовою кіркою згрібають із тротуарів.

З потеплінням верхні шари на кучугурах стають дедалі темнішими. Адже вода стікає, а рештки автомобільних вихлопів і пилу утворюють чорну кору, яка уповільнює танення кучугур. І таким пейзажем з чернівецькими "териконами" можна буде милуватися кілька місяців Дуже мальовничо позаду цих кучугур видніється скелет безнадійного довгобуду-аквапарку. Якби його нарешті відкрили, на місці снігозвалища була б цивілізована стоянка для любителів здорового відпочинку.

Натомість нині усі ці відходи повільно стікають у грунт і в потічок, що поруч з майданчиком. Брудний потічок впадає в Прут поблизу єдиного в місті пляжу. Коли все розтане, чималий майданчик перетвориться на смітник. А весняний вітер розноситиме звідси чорну пилюку й пакети по всьому району. Нею ж дихатимуть і люди, котрі ітиму до цією дорогою до міського пляжу.

У світі існує чимало цивілізованих способів утилізації зібраного снігу. У деяких державах використовують снігоплавильні машини – у них розтоплений сніг фільтрують, вода іде в каналізацію, а відходи на смітник. У країнах Скандинавії сніг перевіряють у лабораторіях: якщо він чистий – скидають у море (дороги там посипають кам’яною крихтою, яка довкіллю не шкодить). У нас же нічого кращого не вигадали, як зробити звалище у відпочинковій зоні.