Стоячи на касі в одному з чернівецьких магазинів, стала випадковим свідком та побачила на власні очі, що означає "вседозволеність" батьків щодо виховання своїх дітей.
Хлопчик років шести, зауважу, що цей вік вже свідомий, бігає у магазині та здіймає галас, поки його мама зосереджено вибирає олію подешевше. На дитину не звертали уваги, хоч і шуму від нього чимало. Я пройшла повз. Та те, що сталося на касі, шокувало навіть мене.
Жіночка з дитиною стояли попереду мене у черзі. Хлопчик весь час брав щось у руки, чи то жуйку, чи шоколадний батончик. Картина ніби нормальна та звична, аж поки малий не дістався до каси. Дитина почала вихоплювати продукти з рук продавчині та заважати їй працювати. Мама ж стояла і дивилась за цим, не реагуючи.
"Хлопчику, дай тьотя зараз проб’є товар і мама тобі його дасть", – спокійно звернулась до дитини жінка за касою (а я позаздрила її витримці).
Та дитя й не думало заспокоюватися. Щоправда, касира більше не турбував. Натомість він вчепився до дверей магазину, не впускаючи та не випускаючи людей. Мама ж так і стояла, чекаючи поки всі продукти проб’ють. Підійшов до дитини охоронець та попросив його заспокоїтися і не заважати людям. А хтось із черги викрикнув: "Чия дитина? Чий хлопчик? Заспокойте його… людям заважає".
І тут жінка згадала, що вона матір цієї дитини.
"Моя дитина. Він що вам заважає?", – різко промовила вона.
"Заважає. Подивіться лишень на його поведінку, ніби не маленький вже… Жіночко, може би ви сказали йому щось… Збиткує", – сказав охоронець.
"Ще раз кажу – дитина моя, а отже, що виховувати її буду я. Яка вам різниця, як він поводиться? Я на нього не кричу й руки не підіймаю. Нехай сам вчиться розуміти що можна, а що не можна", – парирувала жінка.
Після цього мати і дитина вийшли з магазину, але в черзі, яка через малого зібралась чималенька, ще довго говорили про них.
"Мене мама не так виховувала. Нашкодив – різкою. Приніс двійку – на коліна в кут і вчиш", – зауважив чоловік років сорока.
"Ага, досі пам’ятаю, як моя на мене накричала за те, що на вулиці гидоту піднімала", – згадувала інша жінка.
Лояльне виховання, без рукоприкладства – це добре. Але, виховуючи свою дитину, варто пам’ятати, що є межі, за які виходити не можна. Не дарма наш народ придумав: "Гни дерево, поки молоде, вчи дітей, поки малі".
