Днями, шукаючи новини, знайшла допис міського голови Новодністровська про німця, який щоранку прибирає пляж Дністра за нашими відпочивальниками. Зателефонувала посадовиці, поговорила з нею і дала інформацію на сайт molbuk.ua.
Чесно кажучи, я й не сподівалася, як наступного дня ця інформація розлетиться на всю Україну. Спочатку її підхопили всеукраїнські сайти. Згодом приєдналися місцеві ЗМІ. Деякі мої колеги просили у мене номер міського голови, інші розшукували цього німця.
А вже наприкінці тижня кореспонденти практично всіх центральних телеканалів України побували в Новодністровську, намагаючись зловити того німця і поговорити з ним. "Інтер", "1+1"… Але ж до цього випадку Новодністровськом ніхто й не цікавився, хоча проблем у місті чимало.
Німець виявився напрочуд привітним, комунікабельним європейським пенсіонером, який займається екологічним туризмом. Тобто захоплення у нього таке – прибирати сміття не лише за новодністровськими, але й за берлінськими, будапештськими чи іншими засмічувачами природи. Такий-от незвичний німець. Хоча й в Україні є такі люди, але про них мало хто пише.
Та, загалом, я не про те. А про те, що в погоні за сенсаціями ми невдовзі можемо втратити здоровий глузд. Адже варто лише комусь кинути "клич", або знайти щось "смажене" – і розпочинається справжня інформаційна вакханалія. Всі пишуть, показують, гудуть, верещать і блимають. Через день те все забувають. Німець далі прибирає пляжі, а ми далі там смітимо.
Навіть сама очільниця Новодністровська Наталія Цимбалюк здивувалася з того, яких обертів набрав її допис про німця. Каже, що хотіла просто присоромити відпочивальників, які після себе не прибирають, а вийшла "сенсація".
Отака вона – "інформаційна епоха". Тож треба мати здоровий глузд, міцні нерви і "фільтри" в голові, аби не стати споживачами різних "сенсацій", ба більше, навіть і жертвами маніпуляцій. Їх в цю епоху теж вистачає.
