Новина, що я захворіла на коронавірус була для мене дещо несподіваною, особливо тому, що мій сімейний лікар знаходився за 170 кілометрів від Чернівців, у Новодністровську.
Температура, слабкість, відсутність запахів та смаків – усі симптоми вказували на COVID-19. В цьому й не сумнівався мій лікар. Лікування призначав мені по телефону, щодня дзвонив й запитував, як я себе почуваю, чи є погіршення або покращення самопочуття.
Однак, поки ні в кого з мого кола спілкування не було підтверджено коронавірусну хворобу, я навіть не знаходилася під підозрою - так мені пояснив лікар. Хоча знемагала у чотирьох стінах квартири, не показуючи ніс на вулицю, аби не наражати на небезпеку інших.
Аби здати тест ПЛР безкоштовно, мені необхідно було їхати у Новодністровськ, що на той час було неможливо, або ж чекати поки проведуть епідрозслідування. Але ніхто цього й не думав робити! Тому мій лікарняний закрили через тиждень з вказівкою – ГРВІ. Вихід був тільки один – приватні лабораторії.
Спочатку пройшла комп’ютерну томографію легень, за вказівкою лікаря, бо пневмонія могла б проходити безсимптомно, так як запальні процеси в організмі відбувалися – температура не падала, а збивати її було небажано.
Наступним пунктом була здача ПЛР тесту. Довге очікування своєї черги, хвилювання. Потім нервове очікування результату й полегшення – негативний. Поки здала тест хвороба відступила.
За три тижні, поки я боролася з коронавірусом, на лікування в мене пішло майже 6 тисяч гривень. КТ, ПЛР тест, противовірусні препарати, антибіотики…
Лікуватися дистанційно – не раджу. По телефону зрозуміти одне одного було важко, я не могла точно пояснити, що мене турбує, а лікар не міг одразу назначати лікування з моїх розмитих пояснень. Це було випробуванням як для мене, так й для мого лікаря. Тому моя порада – укладайте декларацію з лікарем у тому місті, де ви проводите більше часу.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
