Культурне місто? Як до нього далеко

Днями Чернівці посіли п’яте місце у рейтингу найкультурніших міст України. Рейтинг склав журнал "Фокус". Під час його складання враховували нібито думку самих мешканців, а також зверталися до місцевих рад, в управління міліції, ЖРЕПи та місцеві ЗМІ. Найбільш культурні міста визначалися за сумою балів за сімома критеріями – вища освіта, музеї, театри, кінотеатри, пам’ятники, книжкові магазини, фестивалі.

Але щодня дізнаєшся новину, яка суперечить цьому. Не зовсім наше місто й культурне, зокрема люди, які тут мешкають. Усі – від підприємців до депутатів міськради – дбають переважно лише про зиск: будують що хочуть і де завгодно, стихійні ринки облаштовують на зупинках, рекламою обліпили центр, і виглядає це неестетично. На зупинках водії паркуються, як у себе у дворі, заважаючи руху громадського транспорту.

Така поведінка впливає на загальну культуру. Бо більшість чернівчан, може , і хотіли б бути культурними і ввічливими, але не можуть. Як кажуть, буття визначає свідомість. Хіба можна бути привітними, якщо водій маршрутки грубіянить і говорить по телефону, міліціонери підходять робити зауваження та забувають пред’являти документи тощо?

Все це змушує замислитися, чи не є Чернівці лише гарною картинкою з поважною архітектурою у туристичних путівниках. А якщо копнути глибше, то чи відповідають мешканці міста та приїжджі високим критеріям, заявленим у рейтингу культурних міст. Тому що наявність у місті театру, університету, народних домів, кількох кінотеатрів та вулиці Ольги Кобилянської ще не свідчить про те, що з культурою усе гаразд.

До загальної побутової культури варто додати стан колишнього кінотеатру імені І. Миколайчука, вічну проблему з ремонтом обласної наукової бібліотеки імені М. Івасюка – і від культурного рейтингу мало що залишиться.