Чи існують у Чернівцях правила вигулювання собак? Вони прописані, але на практиці не діють. Це погано, бо у місті треба добряче виховувати окремих господарів небезпечних порід собак. Пишу з власного досвіду, адже не один рік мені доводиться вигулювати власного собаку маленької породи.

Нещодавно у Чернівцях почали діяти нові Правила утримання домашніх тварин. Мерія наголосила, що це вперше після 1996 року прийнято нові правила. Та не все так просто.

Найперше, що мене зацікавило, що у кожному районі Чернівців визначено приблизно 15 відповідних місць для вигулювання собак. Список цих місць через кілька днів вдалося розшукати надрукованим дрібним шрифтом у газеті. Та скільки городян отримали до рук оту газету і взагалі вперше за 18 років почули про нові правила? Чому у місті не встановлено таблички (невже на це потрібно так багато коштів), аби власники собак раз і назавжди знали, де у своєму районі вигулювати домашніх улюбленців?

Серед інших правил зазначається, що органи внутрішніх справ (патрульно-постова служба та дільничні інспектори міліції) здійснюють нагляд за дотриманням порядку вигулювання собак у громадських місцях. Мені цікаво, де перебуває та патрульно-постова служба, коли собаки небезпечних порід спокійно бігають парками та скверами? Для прикладу. Довелося стати свідком інциденту, переляк від якого не швидко забудеш. Десь о 21.45 у сквері біля управління СБУ прогулювалася пані з двома милими маленькими собачками. Я гуляла зі своїм йоркширським тер’єром. Коли виходила зі скверу, почула страшенний крик жінки: "Не треба! Боже! Не треба! Рятуйте!" Збіглися налякані люди. Я заховала собаку під куртку і також кинулася туди. Виявляється, у парк спокійно без намордника та повідка забігла німецька вівчарка, яка надумала "погратися" з маленькими собачками. Один із них зі страху понісся містом у невідомому напрямку (не знаю і досі, чи розшукала його господиня), іншого свого собачку, яка голосно скиглила, налякана жінка намагалася витягнути з-під лап вівчарки.

– Та ви чого? Він просто грається! – усміхнувся власник вівчарки.

– Чому собака без повідка та намордника? – запитала я.

– Та добрий він, – буркнув мені власник. – Які ще правила?

– Правила для вигулювання ваших "понтів", – гукнув хтось із перехожих.

Також мені цікаво, де патрульно-постова служба, коли у неділю стафордширські тер’єри вільно бігають парком імені Тараса Шевченка? Це ж парк, а на приміські поля! Колега, яка стала нещодавно матір’ю, скаржиться: "Там такі страшні собаки бігають, боюся пройти із візочком, сиджу у сквері біля дому". А чернівчанка Ірина СИМАНЧУК днями розповіла: "Часто буває, що нам на зустріч з донькою на вулиці Тараса Шевченка іде чоловік зі страхітливим великим собакою. І щоразу усі люди поспішають перебігти на інший бік вулиці. А де ж намордник?"

Цікаво, чи є випадки, коли людей, які вигулюють великого собаку, добряче оштрафували?

Чому правила діють лише десь на папері? Чому у місцях вигулювання собак не встановлено таблички? Чому господарів, які вигулюють свої "понти", не карають міліціонери? Невже потрібно, щоб, не дай Боже, небезпечний собака "погрався" з перехожими?