Місія нездійсненна

Хто її лише не критикує. А тим часом українська еліта (не та, що при владі, а та, що при тямі) з багатьох поглядів майже не відрізняється від західної. Крім одного: їхня еліта на політику їхніх країн так чи сяк впливає, а наша на нашу – ні. Чому? Зайду здалеку. Кожен, хто мав можливість порівняти звичайні уроки у звичайній українській школі з такими ж на Заході, мимоволі мусив себе запитати: як? Як таке може бути, що їхні малолітні гопники й кретини згодом перетворюються на досить розумних і порядних дорослих громадян, а наші досить розумні й порядні школярі – на дорослих кретинів і гопників? Припускаю, що, по-перше, причина в самих школах. Бо на практиці наша школа переслідує одну-єдину мету – так нав’ючити учня предметами і заборонами, щоб він про всілякі дурниці і мріяти забув. "Нічого, – мріє у відповідь учень. – Ось закінчу вашу прокляту школу, то вже подурію як слід". І що характерно: дуріє. Зазвичай до самої пенсії. Натомість їхня школа ні монастирського послуху, ні надмірних знань від дитини не вимагає, зате ефективно заохочує її до громадянської активності та самостійного пошуку знань і в такий спосіб готує до відповідального дорослого життя. Але це ще не все, бо, по-друге, після школи на їхню і нашу молодь чекають зовсім по-різному сконструйовані суспільні фільтри. Підозрюю, що тих-таки гопників і кретинів у них і серед дорослих знайшлося б не менше, ніж у нас. Тільки там інтелектуальна еліта витісняє їх на політичне узбіччя, а тут вони стають депутатами, міністрами і президентами, витісняючи на узбіччя саму еліту. Здавалося б, місія еліти в цій ситуації очевидна: слід консолідувати зусилля і запровадити в Україні подібний до західного механізм суспільного відбору. Біда однак у тім, що задля цього еліта мала би спочатку ввійти у владу. А щоб в Україні ввійти у владу, треба просочитися крізь уже поставлені кретинами й гопниками фільтри. Справжній еліті зробити це набагато важче, ніж Януковичу пройти через голчине вушко.