Подейкують, представникам нинішньої влади найбільше не подобається, коли з них сміються. Щоправда, коли їм натякають на їхнє кримінальне минуле і не менш кримінальне теперішнє, вони ніби також не в захваті, але переважно для протоколу, про європейське око. Бо в глибині душі це минуле з теперішнім переважно є предметом їхньої гордості. А ось натяки на те, що не всі з них потрафлять близько до тексту переповісти "Пролегомени" Канта чи там "Колобка", ображають їх по-справжньому й надовго. Тому – замість наживати собі ворогів – я вам краще розкажу трохи про Вацлава Гавела, який цього тижня знову здивував світ. Як усі знають, Гавел був останнім Президентом Чехословаччини і першим Президентом Чехії (хоч дехто, без натяків, ці країни, як і більшість інших, плутає). Але спочатку він сидів в андеграунді і писав драми, вірші, літературно-критичні статті та есе, як ось "Про діалектичну метафізику". Ну, сидячи, це кожен може. Займатися "практичною політикою" Гавел ніколи не любив і не хотів, але непомітно для себе перетворився на лідера опозиції і, поваливши 1989 року комунізм, був змушений стати на чолі держави. Про його президентські досягнення я тут розводитись не буду: досить з’їздити до Чехії і подивитись. А тепер увага. Закінчивши політичну кар’єру, пенсіонер Гавел на 75-му році життя нарешті втілив мрію дитинства: зняв за власною п’єсою художній фільм "Відхід". Стрічка витримана в його улюбленій стилістиці абсурду і розповідає трагікомічну історію прощання з владою. Однією з родзинок фільму є висміювання Гавелом-режисером відомих фраз Гавела-президента – аж до найвідомішої, яка звучить у фінальній сцені, коли з фонтану виринає режисерська голова і каже: "Правда і любов переможуть брехню і насильство". Після чого додає: "І можете вже увімкнути свої мобільні телефони"... Мовчу, з якою легкістю Гавел вимовив слово "увімкнути". Скажу лише, продовжуючи ні на що не натякати: одна справа – будучи великим Президентом, корчити із себе дурника. І зовсім інша – навпаки.
