Лізе ж іноді дурне в голову. Наприклад, Україна. Ще поки спиш, то сяк-так, можна терпіти. А встанеш зранку – і лізе. От, думаєш, добре би було, якби територію від майже Дону до майже Сяну замість оцього всього заселяв український народ. Не примітивно націоналістичний і не совково забичений, а просто нормальний народ – на зразок тих, що живуть від майже Сяну до Лісабона. І якби дев’ятнадцять років тому він раптом узяв і здобув державну незалежність. Для початку цей народ провів би люстрацію, внаслідок якої всілякі там ідеологи компартії балотувалися б не у президенти, а максимум у нічні сторожі на свинофермі. І вибрав би народ собі нормальну владу (бо якби він був нормальним народом, то мав би з кого вибирати), і провела би та влада всі необхідні реформи, і… Також цікаво пофантазувати, чим би сьогодні займалися деякі знані персони. В житті Ющенка нічого б не змінилося: бджоли, гуси, різьба по дереву. Леді Ю. стала б королевою бензоколонки. Янукович, мабуть, мотав би третій термін за крадіжку партії карбюраторів з автобази, а вираз "великий тупий предмет" означав би великий тупий предмет. Миколою Яновичем тут би й не пахло: емігрував би до Білорусі і викладав би студентам театрального факультету основи сценічного мовлення. Ганна Герман відкрила б на об’їзних мережу закладів "Роби як я". Цушко гнав би славну на весь Тарутинський район цуйку. Хорошковський пояснював би у прямому ефірі на 5 каналі, чим депіляція відрізняється від епіляції. Табачник отримав би в Росії державну премію за наукову монографію "Проклятые бандеровцы – пособники Чингисхана"… Все, бракує уяви. А того, кому не бракувало, вже два роки з нами немає. Саме у так званий День незалежності його і поховали. Тоді це виглядало символічно, але незрозуміло. Смерть Василя Кожелянка і незалежність України – що між ними спільного? Тепер починаю розуміти. Час минає, але ні в перше, ні в друге повірити не вдається.
