Жили довго й щасливо…

Не так, зрештою, й довго: це лише в дитинстві 32 роки здаються довгими. Але схоже, що справді щасливо. За словами самого Леха Качинського, без постійної підтримки з боку дружини він би в політиці просто не витримав. Їхній шлюб можна назвати "класичним", що не раз викликало обурення, наприклад, з боку радикальних феміністок: чому, мовляв, інтелігентна жінка з вищою освітою і досконалим володінням кількома іноземними мовами мусить жертвувати своїм життєвим успіхом заради чоловіка? Не мусить, ясна річ. Пані Марія теж не мусила – вона хотіла. Хотіла допомагати чоловікові у підпільній роботі в часи "Солідарності", хотіла чекати його з ув’язнення, хотіла створювати йому домашній затишок у розпал політичної боротьби, хотіла вибирати костюми і зав’язувати краватки перед офіційними президентськими зустрічами, бо за роботою Лех Качинський так і не навчився звертати уваги на подібні речі. Мабуть, мала інше уявлення про "життєвий успіх"… Не сумніваюся, що й на урочистості, присвячені пам’яті тисяч розстріляних у Катинському лісі польських офіцерів, пані Марія летіти не мусила. Але хотіла. Там, під Смоленськом, 70 років тому загинув брат її батька. Там її чоловік збирався виголосити промову, сповнену надії на примирення і загоєння катинських ран. Чи Марія і Лех Качинські встигли зрозуміти в останню мить, що вона – остання? Чи усвідомили таку рідкісну спільність смерті після спільно прожитого життя? Вони були міцною парою, і їхня посмертна розлука тривала лише добу. Її тіло вдалося розпізнати за обручкою з його ім’ям. Тепер вони лежать поряд у Президентському палаці і будуть поховані разом. В один день.