Недавня сесія чернівецьких депутатів порадувала відвертістю. Інших приводів для радощів, відверто кажучи, не знайшов. Кого з виборців не розвеселила символічна розстановка питань у порядку денному? Перші питання базисні – про взаємні позови і розподіл повноважень, четвертим і шостим – сакральні питання Калинівського і аеропорту, і десятим, чисто випадково, постало питання прибирання снігу на вулицях.
По-справжньому, то воно мало бути тридцять четвертим. Оскільки в перший варіант порядку денного увійшло тридцять три питання, але не це. А тут один пам’ятливий молодий депутат похопився.
Причому щодо такої розстановки пріоритетів (спочатку аеропорт, а десятою справою – сніг) суперечок не було. Що ж вдієш, саме так всі “слуги народу” відчувають життя і пріоритети. Але відвертість, якої не вистачало під час передвиборчої кампанії, з’явилася.
Було б, однак, банальним закінчити цю логічну викладку плюванням у депутатський бік. У цьому виді спорту у нас змагаються усі, хто не лінивий. В них плюють, але вони слинозахищені, як їхні класні годинники, які витримують до 20 атмосфер. Тож зроблю дещо несподіваний перехід.
Мене зацікавило, як розставляють пріоритети виборці? Чи набагато кращі вони від своїх депутатів? Пріоритети я визначав за пошуковиком Гугл. Наприклад, відео з геніальним сучасним письменником Тарасом Прохаськом привернуло увагу від 33 (!) до 1700 відвідувачів. Розрекламований Андрухович має в середньому від двох до чотирьох тисяч переглядів за весь час, поки ролики висять в мережі. Відео з дядею Жорою з “Камеді клаб” збирають, як правило більше ста тисяч переглядів. Його колеги мають ще більший рейтинг. Заклики найвідомішого українського філософа Мирослава Поповича до єдності нації зібрали аж 202 глядача, а от пісня Поплавського “Сало” зацікавила більше 24 тисяч осіб. За таких пріоритетів виборців не дивно, що у нас такі депутати. Але закінчити цю логічну викладку плюванням в бік українського виборця було б банальним. Тим більше слинозахищеність українського виборця ще більша за депутатську.
Тож я продовжив дослідження пріоритетів вже у світі. І з’ясував, що популярність косоокого опосума Хайді не порівняти, наприклад, з популярністю відеолекцій філософа Крішнамурті (а він найвідоміший з релігійних філософів 20 століття). Тобто Крішнамурті в гігантському англомовному світі не дотягує навіть до популярності дяді Жори. І косе око опосума цікавить людей багато більше, аніж роздуми генія про смерть, любов, Всесвіт.
Але чи варто на цьому закінчувати міркування? Тоді я вивчив власні пріоритети і з’ясував, що в безлічі голосів, які звучать всередині, голос розуму – найтихіший. Фактично, це шепіт. Це орієнтир. Але принаймні тепер мене цікавлять ролики з найменшими рейтингами і не цікавлять депутати. Теж результат.
