Якщо уважно проаналізувати сьогоднішні події, то мимоволі простежується аналогія з подіями столітньої давнини. 1914 року підтримувані Росією сербські націоналісти спровокували вбивством представника Габсбургської династії початок Першої світової війни. Не випадковий мабуть і збіг у прізвищах Григорія Распутіна та Володимира Путіна. Ми знаємо, як віднайшлися патріоти Росії, аби припинити руйнівну дію Григорія Распутіна, хочеться вірити, що й тепер віднайдуться такі ж патріоти, які не допустять, аби самопроголошений царьок призвів до краху власну державу.
Уся історія воєн ХХ століття так чи інакше пов’язана з Росією. Будівництво на руїнах царської імперії нової, уже з дещо іншою комуністичною ідеологією. Співпраця й фактичне підгодовування Третього рейху Гітлера. Корея, В’єтнам, Карибська криза, близькосхідний тероризм – усе так чи інакше пов’язано з підтримкою Радянського Союзу. Нинішня Росія як спадкоємиця продовжує ті ж традиції загрози світовому миру. Що мимоволі примушує зробити висновок, що без демонтажу цієї останньої з імперій важко сподіватися на стабільність та безпеку світової цивілізації. Агресивність та постійна жадоба до нових завоювань, позиціонування себе, як обраної та посланої Богом нації для встановлення лише їм зрозумілого нового порядку й порятунку світу від лише їм відомих загроз ставить керівництво нинішньої Росії за межі загально людських та цивілізаційних цінностей.
Декларування підтримки "Русского мира", якихось особливих прав російськомовного населення поза межами національних законодавств та світових міжнародних інституцій підриває основи діяльності всіх міжнародних організацій. Десятиліттями напрацьовані угоди та домовленості втрачають будь-який сенс, бо можуть не збігатися з баченням і бажаннями російського керівництва. Сотня сепаратистів із російським триколором може постати в будь-якій країні світу й заявити про утиснення прав російськомовного населення.
Сучасний світ поліетнічний та багатомовний, тож якщо іти за логікою росіян, ми можемо скотитися до хаосу тисяч конфліктів та мікровійн.
Китайське населення Сибіру чи японці на Далекому Сході також повинні діяти аналогічним чином, хіба їхні нації не вартують аналогічного захисту своїх прав?
Світова політика повинна не підгодовувати економіку світового агресора, а поставити його перед фактом повної ізоляції. Ті, що ігнорують цивілізаційні цінності, повинні бути поза зоною світової співпраці й в економічному, і в гуманітарному планах. Мабуть прийшов час світовій спільноті дати гідну оцінку через міжнародний трибунал комуністично-сталінській системі. Усі держави, які постраждали від неї на Сході Європи чи в Азії, повинні через міжнародні суди вимагати визнання цих режимів антилюдськими та поставити перед спадкоємицею Радянського Союзу, Росією, яка прагне відродити Союз, питання економічних компенсацій за мордування та пограбування цих народів.
