Навіщо малому місту ще й райони?

Одне з наших мудрих прислів’їв стверджує: "Чому бідні? Бо дурні. Чому дурні? Бо бідні". На мою думку, воно якнайкраще підходить до ситуації в місті. Усі ми хотіли б, щоб у нас були кращі дороги, ефективніша медицина, простіша та прозоріша робота зі зверненнями громадян. То в чому ж причина нашого невдоволення роботою влади? Мабуть, все-таки в самій організації влади. Уявіть собі, що у вашій родині четверо людей самостійно приймають і виконують рішення. Чи будуть усі задоволені ними? Отак і в місті існують чотири центри прийняття рішень. Як ви гадаєте, чи 235 чиновників у трьох райрадах міста з фондом зарплати понад 10 мільйонів гривень на рік реально сприяють вирішенню ваших життєвих потреб? Додайте сюди три суди, три прокуратури, три райвідділи міліції (це окрім міських відповідних служб). А за цим усім – тисячі метрів площ, які потрібно опалювати, освітлювати, водії, бензин. Навіть місто із суперрозвинутою економікою не витримає таких навантажень. А якби скерувати ці кошти на вирішення потреб людей, експлуатацію доріг та благоустрій територій? Добре, скажете ви "Критикувати усі уміють, а як же ми будемо жити без районів?" Так само, як живе більшість міст і Західної України, і всієї України та багато подібних за розміром міст світу. Нам потрібно в місті майже 20 мікрорайонів, де троє-четверо звичайних клерків в он-лайн- режимі приймали б звернення громадян, громадські ради мікрорайонів розподіляли б кошти на дороги та благоустрій, дільничні інспектори мали б кабінети й опорні пункти нагляду за правопорядком, дільничні лікарі здійснювали б первинний прийом пацієнтів. Тобто потрібно лише все те, що справді необхідно людям. Не потрібні сотні чиновників із ложками, а реальні працівники із сошками.

Із тими повноваженнями, які мають нині районні в місті ради, вони радше нагадують п’яте колесо до воза. Жителям міста потрібні нові робочі місця, зручне транспортне сполучення, ефективні медицина та освіта, зони відпочинку. Доки громада міста не усвідомить, що вона є роботодавцем для апарату, а не прохачем у нього своїх законних вимог, доти в місті ефективність поступатиметься депутатським та чиновницьким амбіціям. Ліквідувати райони непросто, але за бажання всіх політичних сил можна й треба.