Для багатьох ця новина могла пройти не помітно. На Близькому Сході утворився новий військово-оборонний союз.
Пакистан, Туреччина та Саудівська Аравія вирішили поєднати свої зусилля для гарантій безпеки одне одного. Якщо поглянемо на карту, то Туреччина - на півночі, Пакистан – на сході, а саудити – на півдні. Такий собі трикутник, що охоплює увесь Близький Схід. Усі три країни ніколи не були байдужі до розвитку власних збройних сил. Пакистан володіє ядерною зброєю. Пам’ятаємо, як Україна виконувала для нього багатомільйонний танковий контракт. У цієї країни були завжди непрості стосунки з Індією, тож додаткові безпекові гарантії значно підсилять її у цьому протистоянні. Також вона завжди була базою в Середній Азії для військ США, та є його надійним союзником, хоча і завжди була водночас частиною ісламського світу. Тож ніколи не цуралася підтримувати різні ісламіські групи. Часто виступає переговорником між США та іншими країнами цього регіону, як і в останньому протистоянні між Іраном та Штатами. Тож Пакистан був і є важливим фактором стабільності у цьому регіоні.
Останні десятиліття дуже стрімко набирає обертів: військових, економічних та логістичних, Туреччина. Вона є важливим ланцюжком передачі вуглеводнів із Азії та Перської затоки до Європи. Туреччина стала важливим сегментом на ринку зброї. Знаємо про їхні Байрактари та низку інших військових розробок. Будує та зміцнює свої військово-морські сили. Будує навіть для України низку кораблів. Географічне положення та членство у НАТО здавалося б дає їй значний запас міцності та безпеки. Та непрогнозованість подальшої долі вже згаданого військового-політичного блоку примушує і її шукати більш надійних та ідеологічно зрозумілих союзників. Адже всі три країни тяжіють до проявів тоталітаризму і мабуть не бажають розмінювати свою безпеку на безкінечні бюрократичні процедури класичних демократій. Добре розуміють, що висловлення занепокоєння та "пекельні" санкції та засудження не дадуть їм реальної допомоги у разі конфлікту чи іншої загрози.
Саудівська Аравія, одна із не бідних країн, яка десятиліттями покладалась на гарантії безпеки від США, під час кризи навколо Ормузької протоки реально побачила, що тих гарантій не так і багато. Характер війн змінюється, тому військова велич американців не завжди справляється із сучасними викликами військових конфліктів. Тож додаткова підписка із Пакистаном та Туреччиною додає їй нової ваги у цьому регіоні. Прикриття із півночі та сходу значно посилює і її власні військові амбіції.
Таке поєднання, як ядерна зброя, власний потужний військово-промисловий комплекс та мішок із грошима робить цю спілку дуже впливовим не лише регіональним гравцем, а і суттєвим фактором міжнародної політики. Світ та Європа мають дуже уважно придивитися до цього союзу та у якому напрямку він почне рухатися. Якщо у напрямку ісламіського фундаменталізму, то це реальна велика небезпека. Якщо схилятиметься до ролі стабілізатора та гаранта безпеки у регіоні, то його варто підтримати та налагоджувати конструктивні стосунки. Безпековий щит та пояс із півдня, то добра нагода для Європи зайнятися більш потужно власною безпекою ( економічною, енергетичною та військовою).
Найближчі роки наглядно покажуть, що дасть світу та регіону згаданий союз. Тож будемо уважно спостерігати та робити швидкі висновки. Головне для України підтримувати із цими країнами добрі та взаємовигідні стосунки.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
