Не такий Трамп страшний, як його малюють. Блог Ярослава Волощука

Останній візит нашого президента до США приніс як багато здобутків так і чимало хвилювань. У цьому немає нічого дивного, бо тим і відрізняються демократичні держави від теократичних режимів. Ми не можемо спрогнозувати, хто переможе на президентських виборах, бо США то не Білорусь, московія чи Північна Корея. Нам важко змиритися із тим, що двопартійна система виборів різко поляризує американське суспільство. Свобода слова та "незалежні" ЗМІ можуть висловлювати часто дуже полярні думки. Важко не помітити, що популізм, то не лише хронічна хвороба молодих демократій ( таких як Україна) але й інфекція, що вражає сталі демократичні інституції зі столітніми традиціями і не лишу у Новому світі, але і поміж європейських країн. Тому найбільш раціональною позицією для наших політиків та дипломатів є вміння працювати з тією ситуацією, яка реально складається, а не з тим, чого б нам хотілося.

Видається майже дивом, що після різкого загострення та критики з боку республіканців на візит нашої делегації до штату Пенсільванія на завод із виробництва боєприпасів, здавалося б провалена зустріч Зеленського та Трампа таки відбулася.



Навіть риторика, із якою вийшли два політики після зустрічі, стала для нас обнадійливою. А це свідчить про те, що навіть така непрогнозована людина, як Дональд Трамп, може кардинально змінювати свої висловлювання, якщо вміти підійти до нього із вагомими аргументами і головне частіше надавати йому інформацію не з пропутінських джерел, а ту, яка реально описує ситуацію в Україні.

Так, важко назвати Трампа визначним інтелектуалом, знавцем світової історії та особливостей столітніх стосунків між російської імперією та Україною. Отож важливою справою для нашої дипломатії та політикуму є вихід на тих радників, які формують погляди згаданого кандидата на пост президента. Навіть поверхневий аналіз психотипу Трампа засвідчує, що він самозакоханий, надзвичайно амбіційний, іноді емоційно неврівноважений, із завищеною самооцінкою. Але хто сказав, що з цими рисами не можна працювати та спробувати спрямувати їх на свою користь.

Ми знаємо, що ймовірно Трамп не є також ідеально сумлінним бізнесменом, але і це також може бути на користь Україні. Адже основна ідея всієї передвиборчої кампанії Трампа – це повернути силу Америки. Американоцентризм - це суттєвий козир для наших аргументів. Якщо ми доведемо, що перемога України грає тільки на користь та посилення позицій США в світі, то цим ми посилимо і наші союзницькі відносини. Особливістю американської політичної системи є те, що обраний президент не стає самодержцем і на нього діють багато чинників та факторів стримування.

Тому висновок можна зробити один – не такий страшний Трамп, як його малюють. Але необхідно набувати політичного досвіду та вміння навіть негатив перетворювати собі на користь.

Один із видів єдиноборств карате декларує правило, як силу супротивника перетворити на твою перевагу. Тому нам із нашими обмеженими людськими та матеріальними ресурсами необхідно навчитися вміло користуватися тим, що маємо, а роздмухану могутність рашки вміти перетворити на її слабкість. Якщо Трамп стверджує, що у гарних стосунках із путлером, тому ми мусимо зробити так, аби останній став його найбільшим розчаруванням та ворогом. Чи це реально? Так, якщо підійти до цього креативно.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram