Зміни клімату? Та це ж вигадка. Блог Ярослава Волощука

Не впевнений, що ви із першого разу вгадаєте, кому належить фраза, що винесена у заголовок блогу. Не буду вас виснажувати здогадками, бо вона належить "найбільшому стратегу" та вирішувачу будь-яких найскладніших проблем, усім відомому оригіналу Дональду Трампу.

Цей фахівець із усіх світових проблем вдруге претендує, щоб посісти крісло керівника однієї із наймогутніших держав світу. Але моя стаття не про нього, а про те, чи ми готові до того, що зміни клімату то не вигадки вчених чи метеорологічних експертів, а реальність із якою вже стикаємось у повсякденному житті? Жахаючі кадри повеней у Центральній Європі та тривала посуха на значній частині території України, переконаний, мають причинно-наслідкові зв’язки.



Лише на досвіді з власного життя переконуюсь, що клімат у нас вже давно вийшов за межі норми. Якщо у початкових та середніх класах мені доводилось частину дороги до школи проходити на лижах через величезні перемети снігу, а на уроках фізкультури в школі ми мали можливість вивчати техніки лижного ходу, то нині я вже не пригадаю, коли мав нагоду вийти на лижах у поля біля Садгори. Звичайно, проживаючи більшість життя у Флориді можна таких змін і не помічати, але якщо ми не затяті трампісти, нам таки варто поволі готуватися до цих невідворотних змін.

Дивлюся на те, як тисячі гектарів землі у Польщі, Словаччині, Угорщині, Чехії та Румунії перетворені не безкраї водойми, а чомусь перед очима пригадуються кадри із інформаційних повідомлень про блокування фермерами вже згадуваних мною країн перевезення зерна з України. Можливо, то відплата якихось вищих сил за невмотивовані дії та висипання зерна на землю? У народі недаремно побутує мудрість: "Не плюй до колодязю, бо ще доведеться із нього напитися". Не знаю, як буде із врожаями у перерахованих країнах, але чи не може так статися, що через нестачу власного зерна їм доведеться шукати його на зовнішніх ринках, то чи матимуть вони моральне право звернутися із проханням до нас? Але то питання до їх сумління та бездіяльності влади, що мовчки спостерігала за всіма тими безчинствами без найменшого засудження.

Добре вчитися на чужих помилках. Ця ситуація повинна і нас навчити, як необхідно підтримувати хороші стосунки з сусідами. Адже сьогодні біда не лише у них, у нас – війна, але стосунки будуються не на рік-два, а на десятиліття. Де гарантія, що за декілька років ситуація не зміниться на протилежну. На жаль, Буковина має гіркий досвід подолання наслідків повеней. Тому при всіх життєвих ситуаціях нам важливо залишатися людьми із почуттями співчуття. А нашій владі варто перегляну всі наші програми по запобіганню катастрофічних повеней.

Як бачимо, клімат надзвичайно непередбачуваний. Тож цілком ймовірно, що за періодом тривалої відсутності природної кількості опадів може прийти сезон тривалих дощів, адже осінь тільки розпочалась і чим та як вона закінчиться, не знає ніхто. Чи варто нагадувати, які у нас засмічені потічки та малі річки, чи достатньої міцності дамби на гідроакумулюючих ставах, які у нас в більшості перебувають у приватній власності чи в оренді. Пригадаємо собі ще одну літературну мудрість: "Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих".

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram