Проблема віртуального покоління. Блог Ярослава Волощука

Все частіше у засобах масової інформації до нас потрапляють новини про дуже негативні явища поміж частини молодого покоління.

Ось вже протягом кількох місяців ми стаємо свідками, як молоді люди, навіть неповнолітні, ведуться на провокації та вербування окупантів та за грошове винагородження здійснюють підпали автівок військовослужбовців. Лише офіційна інформація із багатьох областей перевалила за пів сотні випадків. Обурливий випадок із побиттям військовослужбовця у Смілі ( Черкаської області ) та зовсім свіжий аналогічний випадок у Івано-Франківську. Осквернення та руйнування могил полеглих у війні з рашкою. Перелік можна продовжувати, але навіть неприємно всі ці ганебні випадки згадувати. Як на них реагувати? Що сталося з тим поколінням, яке вже народилося за часів незалежної України? Чи можна цього не помічати, або робити вигляд, що цих випадків не існує?



Більшість погодиться, що факторів, які породили ці тенденції, багато. Можна банально перераховувати їх. Це і прогалини шкільного навчання, і неповноцінність родинного, і шкідливий вплив вулиці та ще із пів десятка інших. Звичайно, кожне молоде покоління не ідеальне, у мої молоді роки нас ганили за довге волосся та захоплення рок-музикою. Але такого, щоб хтось палив авто тих, які нас захищає від геноциду чи кидався з кулаками на тих, які гарантують тобі тут у тилу спокійне життя – це вже за межами розуміння.

Можливо, я надто консервативна людина, але на мою особисту думку, головною причиною цих багатьох негативних випадків є надмірна зануреність цього цифрового покоління у віртуальний світ. Особистість перестає бути атомом соціуму та витворює свій окремий нереальний віртуальний світ. Не впевнений, що у суспільства є способи достукатись до такого індивідууму у його штучній інфобульбашці. Все у житті стає якимось штучним. Дистанційне навчання, дистанційне спілкування. Майже неконтрольований доступ до усіх гріхів цього світу. Ілюзія величі культу успіху та влади грошей. Наївна віра анонімності твого гріхопадіння та безкарності твоїх вчинків спокушує до шляху легкого збагачення шляхом аморальних вчинків. Не знаю, чи у цього покоління взагалі існує поняття моралі? Звичайно, не хочу узагальнювати та кидати тінь на всю молодь, але який відсоток того втраченого покоління нашого майбутнього?

У мене немає готового рецепту як радикально змінити ситуацію, але переконаний, що спільнота повинна дійти якогось консенсусу в тому, аби формувати гідні ідеали для молоді.

Якщо ми і далі залишатимемось у сфері впливів квартального гумору та різноманітних дизель-шоу, то сподіватися на те, що ми виростимо покоління із почуттям патріотизму, поваги до літніх людей, поваги до немічних, до героїв, не доводиться. Потрібно іронізувати, висміювати негатив але ще більш необхідно виховувати національні та людські ідеали.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram