Ніколи не кажи ніколи… Блог Ярослава Волощука

Дуже цікаві процеси відбуваються у Європі. Вона неначе та приспала принцеса поволі пробуджується від летаргійного сну. А принцем, що будить її від стану заспокоєності та пасивності, став президент Франції Мануель Макрон, який вкотре закликав європейців не бути "трусами" та готуватися до потенційних воєнних дій на європейському континенті, а конкретніше на власних територіях.

Незрозуміло, чому наші телевізійні диктори та їх редактори використали слово "труси", якщо в українській мові є слово "боягузи". Так, страх є одним із базових інстинктів людини. Та якби людство впродовж історії не вміло його долати, то не було б ні перемоги давніх греків над персами, ні перемоги над нацизмом, ні освоєння космосу та польоту на Місяць.



Тому подолати цей інстинкт самозбереження, як не парадоксально звучить, це і є гарантія цього самого самозбереження.

Якщо постійно перебувати у полоні страху, то власне навіть відома стаття 5 про взаємну солідарність військово-політичного блоку НАТО, буде лише гарним наміром на папері. І не факт, що путлеру не прийде на думку бажання переконатися у її дієвості.

У сучасних умовах гібридних війн у нього може виникнути спокуса провести якусь чергову СВО на комусь не такому великому, як Україна.
Тож для нас кардинально важливим є те, що дискурс про можливість військ НАТО на території нашої держави вже не є тим табу, яку навіть не можна порушувати.

Якщо перша реакція більшості членів оборонного союзу була різко негативна, то вже у короткому проміжку часу вона почала деформуватися у бік того, що справді може скластися така ситуація, що не те що за великим бажанням, але у силу невідворотних обставин просто доведеться підкласти плече нашій державі, якщо Європа опиниться без прикриття від США, а загроза агресії РФ стане не гіпотетичною, а реальною.

Так, наразі проводяться наймасштабніші навчання військ блоку від півночі до півдня. За відкритими даними, у них бере участь понад 90 тисяч військовослужбовців.

Та погодьмося жодні навчання не замінять досвіду безпосередньої участі в бойових діях.

Якщо реально прагнути не допустити поширення новітнього рашизму на Захід, то нехай не всі, але найбільш сміливі та відповідальні за мир у Європі країни можуть піти на відправлення обмежених контингентів своїх військ на нашу територію.

Хто це може бути? Насамперед інструктори військ спеціального призначення, пілоти бойових літаків, технічний персонал для обслуговування цих новітніх машин, оператори дронів, війська для прикриття кордону від Білорусі, аби дати можливість нашим бригадам провести ротацію сил із передової.

Окремо заслуговує уваги досвід наших мобільних груп по збиттю "шахедів". Зміцнення та збільшення кількості сил ППО також може бути досягнуте за рахунок розрахунків від партнерів. Нехай це і буде у регіонах відносно віддалених від лінії боєвого зіткнення. Участь у розмінуванні. Зміцнення прикордонної служби на нашому західному кордоні.

Як бачимо, перелік потенційного залучення може постійно розширюватися та доповнюватися. Жоден полігон не замінить участі в бойових подіях а випробування більш нових та технологічних видів зброї у реальних боях – гарантія, що на їх розробку були не задурно витрачені величезні кошти.

Бо є у мене таке передчуття, що ця війна може бути не останньою і мати своє продовження в інших частинах світу.
Отож, європейцям треба дослухатись до істини – ніколи не кажи ніколи.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram