З подібними заявами виступили і високопосадовці ще кількох європейських країн.
Після закінчення холодної війни на початку 90-х років ХХ століття такої загрозливої ситуації у Європі не існувало. Десятиліття агресії московії супроти України також багатьох європейських політиків не насторожувало. Але неймовірна жорстокість після вторгнення в Україну в 2022 році та наростаюча агресивність риторики московитського керівництва розставила всі крапки над " і " про те, що, у разі поразки України, Путлер може не обмежитись "поверненням" колишньої території, а отримає стимул та ресурс до нових завоювань.
Тому російські ідеї про відновлення меж Радянського Союзу та контроль над територіями держав колишнього Варшавського договору не дають розслабитися багатьом країнам східного флангу НАТО. А загрозливі заяви Трампа, про те, що у разі повернення в президентське крісло США, він не буде захищати своїх європейських союзників, а навіть заохотить свого доброго знайомого Путіна аби пощипати тих, бо вони не виконують обіцянок про дотримання військових бюджетів, ще більше загострили ситуацію. Зрозуміло, що є велика різниця перебувати під ядерною парасолькою США чи опинитися сам на сам із загрозами азійського диктатора та міжнародного злочинця, якого не стримують жодні моральні чи гуманітарні обмеження.
Які причини того, що Європа так довго перебувала у летаргійному сні заспокоєння та безпечності? Причин декілька. Впевненість, що гроші вирішують все і вигідне економічне співробітництво буде стримуючим фактором від агресії. Європа свято вірила, що мільярди, якими вона накачує бюджет московії, будуть сприяти зростанню добробуту окупованих нею народів та підвищуватимуть їх миролюбність.
Росія ж мала ілюзії, що майже цілковита енергетична залежність багатьох європейських країн перетворить їх на зручних маріонеток у геополітичних амбіціях кремля.
Друга кардинальна причина ментальний пацифізм, що після жахів двох світових воєн - третього разу вже ніколи не станеться. Мабуть долучився до цього і Голівуд із своїми фільмами, відірваними від реальних життєвих загроз. Всі ці зоряні війни, супермени, бетмен, люди-павуки, орки, хобіти, вампіри дуже далекі від реальних проблем та загроз.
А чи готові суспільства, як стверджував Черчиль, здобувати перемогу лише великими зусиллями з потом та стражданнями? Тепер це більш ніж риторичне питання. Тож, чи готується Європа до війни лише на словах, чи й у діях, покаже лише час.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
