Перезавантаження, аби лише не шило на мило. Блог Ярослава Волощука

Кадрова політика у нашій державі дуже дивна та викликає масу запитань. Із початком повномасштабного вторгнення московії кадровою стабільністю в Україні було лише вище командування Збройних Сил України.

Та от вже декілька місяців, як у різних ЗМІ мусуються чутки про потенційну відставку і у цій царині. Більшість експертів по’вязують чутки зі значним зростанням довіри до ЗСУ та особливо їх очільника генерала Валерія Залужного.



Звідки власне взялися такі неадекватні ревнощі у політичного керівництва не відомо, але зрозуміло, що вони не працюють на національну стабільність та авторитет як всередині країни, так і у наших партнерів.

Народна поговірка стверджує, що коней на переправі не замінюють. Не хочу бути безапеляційним, але кожна така важлива відставка у нашій непростій ситуації потребує серйозного пояснення та обгрунтування. А головне – радикального кращого кадрового покращення. Адже йдеться про архіважливу справу – стратегічне бачення організації нашого оборонного спротиву.

Ми бачили раніше, що у оточенні Гаранта є дуже багато сумнівних радників та "експертів". Мене дуже лякає, якби раптом такі радники вигулькнули із конопель та почали відігравати важливу роль у прийнятті відповідальних рішень.

Та не менше лякає і готовність українців дуже емоційно та швидко ідеалізувати окремі постаті. Адже людина може бути дуже професійними військовокомандувачем, але не гарантовано буде таким же фаховим політиком. Знову підкидаються тези про третю силу, яка невідомо звідки виникне та прийде та облаштує нам чудове життя. Адже декілька років тому на останніх виборах ми вже це проходили і переконались, що нові обличчя не завжди гарантують нову кращу якість життя. Тож скільки разів можна наступати на одні і ті ж граблі?

Тому дії у даній ситуації мають бути дуже і дуже виважені. Бо мало мати хотіння та бажання. Важливо реально оцінювати ситуацію та мати військово-технічні спроможності їх реалізовувати.

Ми бачимо на прикладі нашого агресора, як шкідливо, коли військове керівництво лише підтакує диктатору та видає бажане за реальне.
Успіху ж досягають ті, хто має сміливість висловлювати своє бачення, свою думку. Бо лише у такому конкурентному середовищі і можуть прийматись ефективні та вивірені рішення.

Не варто піддаватися спокусі, що перемоги можна досягнути швидко і елементарно. За два роки війни ми побачили, як змінилося саме ведення бойових дій. Ми переконалися, що москалі спроможні враховувати свої помилки та адаптуватися до нових умов.

Розмови, що у них швидко позакінчуються ракети, танки, літаки та снаряди, то дуже небезпечна ілюзія. Все населення України і не лише наше керівництво повинні перейнятися думкою, що таку територіальну, сировинну та мілітарну потугу, як РФ за щучим повелінням і нашим хотінням не здолати.

Тому владі потрібно не прикрашати ситуацію, а вести реальну розмову про ті зусилля, яких необхідно докласти аби здолати такого підступного, жорстокого ворога.

Не варто легковажити, що перемога може бути лише здобутком однієї політичної сили. Аби рухатися в одному напрямку - до Перемоги, необхідно докласти зусилля всіх сил.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram