Для них СВО, а для нас вітчизняна війна. Блог Ярослава Волощука

Часто подивишся новини єдиного марафону і складається враження, що наша влада та підконтрольні їй ЗМІ і досі ментально перебувають на рівні, наче у нас відбувається антитерористична операція, а не повномасштабна війна. Нам дуже хочуть дозувати негативні новини та максимально привнести щось позитивне. Таке завуальоване трактування дійсності, на мою думку, розхолоджує суспільство, особливо ту його частину, яка перебуває у відносно спокійній частині країни, далеко від театру ведення бойових дій.

Не дивно, що у значної частини громадян і досі немає усвідомлення, що то лише для Путлера та московії це так звана спеціальна військова операція (СВО), а для нас це справжня вітчизняна війна за право на існування та виживання, як нації та держави. Особливо це стало зрозуміло та помітно, коли ХАМАС здійснив свої терористичні атаки проти населення Ізраїлю. Майже миттєва реакція по створенню військового кабінету із провладних та опозиційних партій. Мобілізація резервістів до тих частин, за якими вони прикріплені. Правдиве інформування населення про реальні втрати військових та цивільного населення. Загальне інформативне поле одразу набуло характеру боротьби за виживання Ізраїлю.



Так, історія не має кнопки на клавіатурі "повернення" у минуле, але всі роки після здобуття незалежності ми безпечно протринькували свою безпеку, патріотичне виховання, збереження бодай тієї боєздатності, яка була на час розпаду СРСР. Та це не лише наша хвороба. Європа також прогавила появу нового диктатора на межі тисячоліть. Чомусь там раптом вирішили, що вся попередня історія людства то суцільна історія воєн, вже ніколи не повернеться. Не впевнений, що хтось знайде відповідь на це питання. Та пригадаймо – постійні війни впродовж тисячоліть на всіх континентах окрім Антарктиди ( бо там просто не жили люди).

А ми дивуємось, чому в нас проблеми з мобілізацію. Бо ми жили у інформаційній бульбашці, що великих війн вже більше ніколи не буде. Уявімо, що РФ напала на НАТО. Ви переконані, що там не було б проблем із мобілізацією? Пацифізм десятиліття вдовбувався у свідомість із подачі тих, хто насправді сам активно готувався до нової війни. Але відмотати плівку назад не вийде. Необхідно швидше прокидатися і дивитись реалістично на ті події, що є зараз. У нас ситуація дуже жорстка - або ми спроможемось провести додаткову мобілізацію і це дасть нам можливість вистояти, чи погоджуємося на капітуляцію. Надія на те, що Путлер зупинится в Україні і не піде далі, то така сама ілюзія, як і та, що він був неготовий розпочати повномасштабну війну. Але він її розпочав. Пригадаймо, як було за часів Союзу. Де було найбільше військових баз та гарнізонів? На західному кордоні – в НДР, Угорщині, Чехословаччині, західних областях України, Білорусії та в Прибалтиці. Можна лише уявити, як утішаться "визволителі", коли опиняться у багатих селах Буковини, Закарпаття, Львівщини. Ото вже наберуться унітазів та пральних машин.

Ми вже бачимо, як вони активно заселяють окупований Маріуполь вихідцями із Сибіру чи Азії. Не дурний сказав: "Хто не хоче утримувати своє військо, той буде годувати чуже". Не дай Боже, аби не сталося так, що поки багато мають намір пересидіти війну за кордоном, то їх обійстя заселять чужинці.

Тому час владі відверто та у повній правді вести діалог із народом. У вже згаданому Ізраїлі важко уявити ситуацію, аби хтось претендував на високу посаду чи у владі чи у бізнесі, якщо у нього немає служби у війську. Час і нам переймати їх досвід.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram