Де політика, а де політиканство. Блог Ярослава Волощука

Прийдешній тиждень повинен дати відповідь, які тенденції панують у нинішньому світі. Чи залишилось у ньому місце політиці, чи гору беруть популізм та політиканство.

Дві географічно віддалені точки світу – США та Європа вирішуватимуть, за якими правилами далі існуватиме цивілілізація. У США двопалатний конгрес повинен остаточно визначитись стосовно надання додаткового пакету допомоги Україні, Ізраїлю, Тайваню та зміцненню кордонів на півдні, а у Європі майже одночасно вирішуватимуть, чи відкрити шлях до перемовин про вступ України до ЄС.



Спробуємо розглянути ці дві події більш детально.

В чому головна причина затримки голосування по додатковому фінансуванню? Між демократами та республіканцями триває жорстка дискусія стосовно подальшої долі еміграційної політики. З нашої точки зору це видається дрібницею, бо ми знаємо, наскільки ми залежні від подальшої підтримки та фінансування США. Україна воює за світові цінності тож наш пріоритет - спроможність дати відсіч найбільшій у світі імперії. Але спробуємо поглянути на це з боку республіканців США. Зі слів одного з їх конгресменів - щодня на територію США з Мексики проходить понад 10 тисяч осіб. Помножте це на кількість днів у році (365) і ми отримаємо шалену цифру – більше 3,5 мільйона людей. Яка країна може витримати цю навалу?

Традиційно виборці демократів саме емігранти з латино-американських країн. Тож вирішується глобальне питання. Чи іти на компроміс із республіканцями і цим поставити під питання голоси виборців демократів, чи думати більш масштабно та далекоглядно і розуміючи загрозу програшу на виборах зберегти лідерство США у відстоювання світової демократії. Тож від Байдена буквально залежить подальша доля планети. Тобто, або партійні інтереси і його особиста перемога, або збереження за США ролі гаранта стабільності та прогнозованості світової політики.
Не менш важливі питання вирішуватимуть і у Європі.

Йдеться далеко не лише про технічне питання відкриття для України шляху до перемовин для вступу в ЄС. Вирішується спроможність та стійкість всього цього утворення. Адже, якщо Європейська унія залежить від обструкціоністської позиції однієї країни, то чи спроможний цей союз ефективно існувати та приймати стратегічні рішення? Що переможе - популізм, демагогія та політиканство чи глобальне бачення подальшого розвитку континенту? Коли сотня водіїв перекриває кордон і руйнує головний здобуток Європи - вільну торгівлю та переміщення товарів, коштів, матеріальних та трудових ресурсів, то чи має таке об’єднання на подальше майбутнє? Чи не повернеться Європа у часи середньовіччя, із сотнями маленьких князів, що диктуватимуть свої "права". А спільний ринок Європи впаде під тиском дрібних "феодальчиків". Демократія лише тоді переважає на тоталітаризмом, коли доведе спроможність приймати швидкі та ефективні рішення. Навіть у футболі існують правила про жовту та червону картку. Якщо Європа не розробить подібних правил стосовно окремих політиків чи країн, то її чекає дуже невдячна доля. Бо цим одразу скористається московія, яка сповідує давнє імперське правило розподіляй та володарюй.

Роздрібнена Європа без спільних цілей та сильного оборонного союзу НАТО стане легкою здобиччю для безкордонних амбіцій Кремля. Україна ж виступає тим конструктивно-укріплюючим каменем, що утримує всю арку європейської безпеки. Без нього вона може дуже легко та швидко посипатись. Тож без пафосу - найближчими дня вирішуватиметься не лише доля України, але й усієї Європи та цивілізованого демократичного світу.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram