Захищаєш українську мову - станеш ворогом. Блог Ярослава Волощука

Ситуація, яка склалася навколо висловлювань знаної філологині Ірини Фаріон, мене дещо налякала. Чомусь це нагадало часи Сталіна, коли репресували всіх, хто долучився до тодішньої хвилі українізації. Я не є фанатом пані Фаріон, але якщо бути безпристрастним, то багато чого, що вона висловлює, не лише має право на існування, а й відповідає суті того, про що йдеться. Якщо намагатися відійти від емоційного сприйняття, то головною червоною лінією більшості її виступів є проста теза. Чи ми і надалі прагнемо залишатися в орбіті впливу "руского міра", чи маємо надію від нього відійти.

Оскільки Фаріон наразі не є ні державним діячем, ні посадовою особою, а викладає українську мову, то у демократичній державі має право на власну думку. Але виглядає так, що замість цивілізованої дискусії ми маємо цькування та звільнення з роботи. Хіба це не традиції сталінізму?



Відверто зізнаюся, що не знайшов нічого обурливого у її вислові стосовно військовослужбовців, що розмовляють російською мовою. Україна є багатонаціональною державою і її громадянами є представники багатьох націй. Румун, чи росіянин, який володіє рідною мовою та знає державну є повноправним громадянином держави. Як і решта національностей. У нашому війську воюють в іноземному легіоні представники багатьох держав та народів світу. Та хіба вони є українцями? Вони є представниками своїх націй, які стали на захист демократії та правил цивілізованого світу.

У наших військових формуваннях є підрозділи росіян, які прагнуть визволити свою країну від путлерівської диктатури та тиранії. Тож честь їм та хвала. Але хіба не дивно було б, якби в американській армії розмовляли всіма мовами, які вживаються в побуті на території США?

У багатьох демократичних державах аби стати їхнім громадянином, потрібно здати іспит із володіння державною мовою та знань історії. Країни Балтії вводять штрафи за незнання власних державних мов, якщо ти працюєш в бюджетній галузі чи сфері обслуговування.

У нас же ситуація ускладнюється тим, що російська для нас – не просто мова сусіднього народу. Наразі – це мова агресора, який напав на нас і знищує.

Тож уся ця ситуація мені нагадує добре сплановану провокацію ФСБ московії, аби викликати в Україні спалахи протистояння. Та ситуація з кримським студентом тому явне підтвердження. Людина з російським паспортом із російської родини чомусь відверто підтримує Фаріон, хоча добре розуміє, які є для неї реальні загрози. Чи то з ідейних міркувань чи з інших, але він стає учасником спецоперації ФСБ. А "контора" відверто дякує пані Ірині за викриття свого ж агента із покаянною промовою.

Тому, на мою думку, це все чиста провокація в стилі КГБ – ФСБ. Моя ж позиція проста - не варто на кожну їхню провокацію реагувати так емоційно. А нашому громадському суспільству необхідно більш чітко визначитися, чи ми відходимо від російського полюса, чи залишаємось у його "зоні впливу". Не потрібно примушувати всі нації, що проживають на нашій території, ставати українцями, нехай вони залишаються кримськими татарами, румунами, білорусами, але, як громадяни держави Україна, повинні мати повагу до її державної мови.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram