Якщо відкинути емоційне забарвлення питання продовження допомоги Україні, то можна стверджувати, що раціоналізм поставлених конгресменами питань має важливий сенс. Протягом майже двох років, відколи триває повномасштабне вторгнення московитів на нашу державу, ми чуємо від наших союзників лише запевнення у тому, що будуть допомагати нам стільки потрібно. Звичайно, це дуже добре, але чи цього достатньо для перемоги і як ми розуміємо її. Нинішня ситуація на Близькому Сході у протистоянні держави Ізраїль та терористичного угрупування Хамас наче рентгеном просвітила відмінність підходів. Політичне та військове керівництво держави Ізраїль чітко заявило, що кінцевою метою бачить повне фізичне, логістичне і військове знищення всіх бойовиків вже згаданого терористичного угрупування. Ясна та зрозуміла ціль, під яку можна виділяти кошти, бо розумієш, що вона дасть вагомий та осяжний результат. США знають, що таке атаки терористів - після 11 вересня Джордж Буш проголосив вендетту усім терористам, відкрив полювання на їх очільників, проголошувалися чималі суми винагороди за інформацію про їх знаходження. Тобто ставилися осяжні та реалістичні цілі та шляхи їх реалізації.
Наша влада та наші союзники лише стверджують, що не дадуть нам програти та готові підтримувати необмежену кількість часу. Але чи за цими гарними намірами готові їх виборці підтримувати політиків та безкінечно виділяти кошти на таку підтримку? Ми бачимо, як вже в окремих державах на виборах перемагають політики із дещо іншими поглядами. Хто може дати гарантії, що така підтримка буде за 5 чи 10 років?
Мені вже доводилось писати, що повернення територій не означає закінчення війни, бо пуляти ракетами та "шахедами" спокійно можна і з-за меж нашої держави.
Формула миру також важлива дипломатична робота, але це лише декларація благих намірів. Ми бачимо, що існування ООН та її Ради безпеки зовсім не означає припинення воїн та агресії окремих диктаторів. Тому нам би хотілось аби світові політики не допомагали нам двадцять років знищувати цвіт нашої нації у протистоянні із набагато потужнішим агресором, а фокусувалися на більш конкретних цілях.
Що реально може припинити війну? Розвал московії, зміна влади, смерть путлера – це дійсно фактори, які спроможні припинити бойові дії. Але для цього потрібно публічно чи не публічно проробляти сценарії їх реалізації. Колись за голову Усама бен Ладена пропонували файні грубі гроші. Може і тепер варто декілька мільярдів пообіцяти тим офіцерам, що спроможуться утилізувати диктатора. Можливо варто пропонувати якісь фінансові та безпекові гарантії одній із веж Кремля за зміну курсу…
Тобто не можна не погодитись із конгресменами, що необхідна чітка стратегія перемоги від нашої влади і адміністрації Білого дому, а головне ті мілітарні засоби, які пришвидшать її прихід. Оці безкінечні побоювання ескалації та мінімалістичне виділення військових спроможностей лише затягують війну та збільшують кількість жертв.
Погодьмося, що якби рік тому нам дали авіацію, далекобійні ракети, то ситуація була б кардинально інша. Але нам навіть не можуть дати заявлену кількість боєприпасів. Отож, очікуємо кардинального прориву у формуванні мети завершення агресії. Без цього успіху нам не бачити.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
