Ця бомба була закладена одночасно із проголошенням створення держави Ізраїль. У кінці 40-х років на території Палестини було дано зелене світло для постання нової національної держави, якій для свого розширення та формування потрібні території і потреба їх із часом лише зростає. Та досі немає держави під назвою Палестина. Дискусія, чи існує така нація, як палестинці, досі не вирішена. Іноді складається враження, що деякі сили прагнуть підштовхнути Ізраїль до вирішення питання палестинців так, як колись відомий диктатор намагався раз і назавжди вирішити єврейське питання.
Десятиліттями тривають перемовини аби на одній землі умиротворити два народи, але рівень взаємоненависті видається лише наростав. Ляльководи цього сучасного голокосту євреїв дуже хочуть, аби відповідь на тероризм була не менш жорстокою. Де вони сидять? У Кремлі та Тегерані. Диктаторські режими не хочуть бути самотніми. Їм потрібно побільше гарячих точок та спалахів брутальної ненависті. Спочатку підлити нафти до вогню, а потім запропонувати себе у ролі миротворця, то їх традиційна та звична манера вирішувати імперські питання. У всіх війнах московити завжди натягують на свою вовчу натуру овечу шкіру миротворців. У Молдові, Грузії, Вірменії, Сирії, країнах Африки, навіть в Україні вони декларують, що прийшли принести мир.
У заяві президента США Джо Байдена чітко проголошено, аби всі, хто хоче долучитися до агресії бойовиків Хамас мали чітке розуміння та усвідомлення тої відповіді, яка прийде на їх забаганки. Не випадково вже друга авіаносна група підтягується до східної частини Середземного моря. Чи дослухаються до цих попереджень покровителі терористів, стане відомо найближчими днями чи тижнями.
Не менш важливе питання, чи це остання гаряча точка? Чи не прагнутимуть московити своїх друзів із Північної Кореї також долучити до провокацій та дестабілізації в регіоні?
Якщо аналізуєш всі ці виклики, то складається враження, що цивілізація вступає у фазу Армагедону. Те, що світ вже ніколи не буде таким, як був до повномасштабного вторгнення Московії в Україну, здається, починають розуміти все більше адекватних світових політиків. Хаос чи світовий порядок – стають зовсім не риторичними питаннями.
Не випадково останній "Рамштайн" довів - підтримка України лише наростатиме. Поляризація світу вимагає не пацифістських настроїв, а спроможності давати відсіч адептам демонтажу права та порядку. Гарантії колективної безпеки набувають абсолютно іншої ваги та значення. Самотні поодинокі борці не спроможні протидіяти сваволі дикунів-диктаторів. Нехай це не звучить надмірно пафосно, але найближчі роки визначатимуть, чи вибухне ця бомба сповільненої дії, чи її вдасться розмінувати та приглушити.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
