Комусь це може видатись дурнею, але, аби їсти бутерброди із кав’яром потрібні все нові і нові сквери. Тож такими темпами вони невдовзі і зовсім вичерпаються.
Аби не бути голослівним, наведу лише декілька конкретних локацій. Сквер у центрі Садгори, на вулиці Александрі, територія навпроти колишнього пивзаводу, скверник на місці знаку "буковинському полку – чорний орел". Перконананий, що жителі можуть навести адреси і інших локацій.
Злі язики стверджують, що під час війни ніби не варто витрачати гроші на благоустрій. Адже із кожного витраченого мільйона можна придбати декілька позашляховиків або десяток дронів, чи іншої амуніції, яка реально рятує бійцям життя на полі бою. Тож на кожному сквері можна спокійно ставити зо десять хрестів тим невідомим, що могли бути врятовані. А додайте до цього ще одну біду - уряд хоче забрати у місцевої влади доходи від податку на нарахування військовим зарплати.
Але креативна влада завжди може знайти альтернативу, якщо завершаться сквери. Можна проводити їх реконструкцію повторно, у місті безліч поганих тротуарів, особливо на околицях ( головне аби було де ставити тротуарну плитку). Також завжди є козир із реконструкцією Центральної площі, там ідеться про сотні мільйонів. Одним помахом пера адміністративний центр із революційного майдану легко перетвориться на парк відпочинку модного села з Шевченком на копиці сіна.
Місту потрібно побільше креативу - не лише Івасюк у сквері вишиванки із дитячими гірками, але й нові фундаментальні назви – сквер українського борщу, мамалиги, банушу, у яких можна поставити монументи іншим діячам історії та культури краю.
Взагалі, ще великий французький архітектор ХХ століття Лє Корбюзьє, пропонував активно використовувати простір на плоских дахах будинків. Чого чого, а таких плоских дахів у місті вистачає, тож коли закінчаться сквери можна взятися і за облаштування дахів. Головне не зупинятися. Тому, чернівчани, радійте та втішайтеся - у місті побільшає алей загиблих героїв, адже тих, що мають вплив на розподіл коштів бюджету не зупинити жодними засторогами. Не залякати їх майбутніми виборами, бо коли ще ті вибори будуть.
Тож, змінюються покоління, але епохи великих пірамід фараонів лише отримують нові форми та назви.
Чи можемо ми хоч якось на це повпливати? Не знаю. Скільки людей – стільки і думок. Хтось економить на їжі аби задонатити на потреби ЗСУ, а хтось переймається тим, яке нове дороге авто придбати. Не випадково у місті за час війни значно побільшало пунктів продажу елітних авто зі США та інших не близьких країв.
Нехай не видається декому, що я надто згущую фарби, можливо не все так погано у нашому королівстві. Але, якщо вже і наші іноземні партнери все частіше нагадують нам про контроль над коштами, то мабуть їх фінансові розвідки щось таки та знають. І буде дуже прикро, коли чиїсь кумири виявляться по завершенні війни банальними крадіями.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
