Потрібно відзначити, що в історії московії це вже традиційна і неодноразова хода. Малюта Скуратов, Стенька Разін, Омелян Пугачов та генерал Корнілов на початку ХХ століття вже ходили на столиці для зміни царя та влади. Інформаційний простір був збурений до максимуму. Безліч аналітиків, експертів та інституцій розмірковували, що ж це власне було. Скільки інтелектуалів – стільки думок, тож спробуємо підсумувати основні версії причин та наслідків цих неочікуваних протуберанцій на рашці.
Чи могло це бути спробою перевороту? Більшість серйозних аналітиків вважають, що ні, бо силами 25 тисяч штиків та ще стількох у резерві, як сам хвалився Євгеній Пригожин, цього не зробити, та і ці проголошені цифри швидше за все надто перебільшені. Але розвиток конфлікту протягом майже півроку раніше чи пізніше мав привести до якоїсь кульмінації – це властиво не лише для закономірностей драматургічного мистецтва.
Рівень звинувачень та кількість матюків від Пригожина лише наростала і мала врешті вихлюпнути у збройний конфлікт. Чому він так стрімко розпочався і ще більш стрімко закінчився ми напевно найближчим часом не дізнаємось. Оскільки в історії ПВК "Вагнер" надто багато невідомих та таємничих складових.
Версія із репетицією майбутнього перевороту також має право на існування, бо аби робити такі важливі зміни у їх імперії потрібно протестувати реакцію всіх сил та процесів, до яких можуть призвести отакі події. Реалії довели, що у найбільшій за розмірами імперії не все так однозначно та стабільно, як нам намагаються втюрити брехуни із Кремля. Виявилося, що попри всі соціологічні опитування не так вже і багато "щирих" патріотів фюрера, які мають бажання кидатися реально під танки, аби лише врятувати життя старперу із бункера.
Не багато і тих, які були готові відкрито підтримати та підписатися за гасла ватажка терористичної структури. Те, що бункерний дід багатьом вже набрид, показала реакція жителів міста мільйонника - Ростова на Дону. Мабуть, навіть расєйська ліберальна опозиція починає доходити до розуміння, що мало лише балакати про майбутню "демократичну" Расею, але аби до неї долучитися варто готувати збройне повстання. Адже зміни режиму мирними засобами та на демократичним виборах можливо доведеться очікувати аж до третього тисячоліття.
А чи не була це провокація, аби виявити – ху із ху ( хто є хто )? Ми пригадуємо досить дивну спробу військового перевороту у Туреччині, яка дала можливість чинному президенту значно прорідити ряди своїх опонентів. Чи не страхом, що це провокація, пояснюється надто квола і підтримка переворотників, і на надто фанатична реакція на протидію цим силам. Більшість виявила бажання залишитись не активними учасниками подій, а прийняти бік сторонніх спостерігачів.
Взагалі то пофігизм – це традиційна та найпоширеніша реакція московитського населення. Навіть у російських казочках все за них вирішує чи то золота рибка, чи балакаюча щука.
Те, що за Пригожиним стоять ще якісь сили, погоджуються всі аналітики та експерти. Процеси бродіння у "елітах" навколо кремлівського корита влади набувають більш виразного характеру. Чим це може скінчитися покажуть лише наступні події.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
