Ми живемо у ХХІ столітті, тож правила політичної поведінки докорінно відрізняються від того, що було звичним у ХІХ чи навіть ХХ століттях.

Раніше політики не надто прагнули доводити до громадян і своє приватне життя, і мотиви та причини своїх рішень. Тепер усе перевернулось із ніг на голову. Рішення, ще не доведено до логічного кінця, а про нього вже пропарили у ЗМІ, соцмережах на усіх доступних інформаційних каналах.

Шоу стало політикою, а політика стала дуже схожою на шоу. Пригадаймо наші колись популярні російськомовні шоу. Чого у них тільки не було і "хохли" в спортивних костюмах та турецьких шведрах із гуцульськими акцентами, і "поважні гості " із білокам’яної столиці московії (кіркорови, алєгрови та іже), що тепер всі перебувають під жорсткими санкціями. А що вже казати про московитські шоу – то взагалі відверта та заангажована пропаганда та політика.



Грішать цим і у тих країнах, які ми звикли називати цивілізованими. Найяскравіший приклад попередній президент наймогутнішої, чи однієї із наймогутніших країн світу, який знімався у різноманітних шоу аби потім купити собі президентське крісло.

Успіх нашого вітчизняного гаранта також чималою мірою забезпечив відомий серіал.

Але, як бачимо, реальне життя докорінно відрізняється від телесеріального. Якщо покласти поруч Зеленського колишнього та Зеленського теперішнього видається, що це абсолютно різні люди.

Колишні відосики та теперішні виступи на найвпливовіших політичних майданчиках відрізняються не лише змістом. Та потрібно віддати належне – професійна акторська майстерність дозволяє нашому президенту не лише тримати емоційно аудиторію, але і психологічно впливати на слухачів та глядачів.

Чого лише вартує його останній візит до Великої Британії. Сцена із врученням шолома нашого реального авіатора, слова про те, що король у Британії пілот ВПС, а наші пілоти справжні королі стали справді крилатими.

Коли бачиш результати цих виступів то розумієш, що сподівання багатьох на те, що із початком війни актор та клоун, як багато його називали, знітиться не лише не виправдалися, але й подивували багатьох. Мілітарний стиль одягу, манера подачі своїх щоденних звітів, емоційність та глибока проробка виступів на міжнародному рівні перетворила актора на світового політичного лідера. Отож і відповіді на питання чи політика – це шоу не є вже такими однозначними. Ми живемо у абсолютно іншому інформаційному світі, тож мало бути лише професіоналом у політиці і мати довгу політичну історію. Втома виборців від старої гвардії політиків проявилася не лише у нас, але проглядається і у країнах із тривалими демократичними та політичними традиціями. Популізм та максималізм вади не лише молодих демократій. Бажання отримати все та одразу не лише недолік, але і свідчення прагнень максимально забезпечити військові переваги.

Дехто дивується, чому нам не дають одразу все – танки, бронетехніку, ППО, дальнобійні ракети, літаки. Але спробуємо оцінити ці рішення не з боку нашого палкого бажання, а і з холодного прагматизму військових стратегів. Уявімо собі, що одночасно із фронту забрали тисячі танкістів і відразу десятки чи сотні авіаторів та механіків. Чи не буде це чудовою новиною для московітів розпочати свій наступ? Адже у нас немає довгої запасної лави аби можна було і гарантувати безпеку на фронті та водночас забезпечувати перенавчання сотень чи тисячі фахівців. Так, нам хочеться швидкої перемоги, але до цього потрібно підходити з холодним розумом. Для переможного результату не достатньо лише зняти відео на фоні техніки. Потрібно забезпечити прогнозованість дій на фронті.

Отож, спочатку бронетехніка та танки, протиповітряна оборона, а тоді вже для закріплення результатів і перевага у повітрі. Тож немає причин посипати голову попелом та волати, що все пропало. Натівські генерали досвідчені стратеги і добре знають, що роблять і коли давати необхідні засоби для максимальної ефективності.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram