Звідки у Ватикані кремлівські вуха? Блог Ярослава Волощука

Останніх пів року ми ставали свідками досить дивних миротворчих меседжів із Ватикану та особисто Папи Римського Франциска. Одразу посипалося багато критики, так наче від очільника однієї із найбільш церков світу мали виключно лунати гасла ОУН-УПА щодо Кремля.
Та давайте спробуємо об’єктивно з’ясувати причини, чому власне із Ватикану та Риму ми чуємо не прийнятні для нас пацифістські заклики.

Перша - папа Франциск родом із Аргентини, нагадаю – країни Латинської Америки, яка вже більше століття перебуває під сильними лівими впливами. Че Гевара, Фідель Кастро – кумири для багатьох молодих людей тієї частини світу, як борці із імперіалізмом та світовим капіталізмом. Тож не випадково, що на виборах там перемагали ліві політики: Сальвадор Альєнде - у Чилі, Мадуро - у Венесуелі, Ево Моралес – у Болівії, якого сам зубожілий народ потім і попер, нещодавно повернувся колишній лівак у Бразилії. В бідних країнах людям легко дурити голови популістськими гаслами, що достатньо лише конфіскувати все у багатих і всі одразу стануть щасливими, тож не випадково такі політики ставали одразу найкращими друзями Союзу, а тепер і терористичної Расеї.

Друга – географічна віддаленість між нами та Аргентиною. Чи багато ми цікавимося і знаємо про країни Південної Америки. Отак і папа Франциск у школі чи більш у дорослі роки аж надто не переймався особливостями стосунків російського та українського народів. Вони для нього щось одне на території, де відбулася Жовтнева революція, яка мала привести всіх і все до комунізму – мало не раю на землі. Головне, що він не мав особистого досвіду перебування у тому "раю". Мабуть із дитинства папа більше перебував поблизу падре у церкві, де також постійно проголошували гасла справедливості та рівності, тож навряд чи у нього була потреба глибоко вникати у імперські амбіції Росії та її шовіністичні спроби придушувати національні почуття пригноблених нею народів. Не думаю, що він глибоко цікавився знищенням московією української інтелігенції, винищення голодомором хребта нації - українського селянина. Покладімо руку на серце, до священства ідуть не завжди ті, що дуже цікавляться історичними паралелями на іншому кінці світу.

Третя – думаю, що перемога на виборах на папство епіскопа із Аргентини не була лише божим провидінням. Налякані папством Івана Павла ІІ , поляком за походженням, який чимало долучився до падіння режиму комуністів у Польщі, а потім і по всьому соціалістичному табору. Отож, через друзів Путіна у Римі, через єпископів у африканських країнах, та вже згаданих нами лівих у Латинській Америці Москва вирішила не віддавати процес виборів папи лише на божу волю, але, в міру своїх фінансових можливостей, долучитися до нього. Зовсім не випадково майже одразу після обрання була організована "історична" зустріч із Кірілом (Гундяєвим) очільником РПЦ саме у Гавані на Кубі.

Отож, якщо все добре проаналізувати, то всі оті примиренські заяви, які намагається просувати папа Франциск та Ватикан, не видаються такими вже й випадковими.