Селфі у Києві. Блог Ярослава Волощука

Кожен поважаючий себе політик сьогодні не може обійтися без того аби не відвідати столицю України Київ та зробити селфі на його вулицях чи на ганку урядової, парламентської чи президентської резиденцій. Ось і минулого тижня у нас висадився потужний політичний десант. Правда, були перестороги перед анонсованим наперед візитом, чи не їдуть очільники найпотужніших економік Євросоюзу спробувати вчинити групове зґвалтування примусу до миру. Та попереднє дієве відвідування Бучі й Ірпеня, здається, назавжди відбиває охоту до пацифізму та миротворчості. Живі враження від "принад руського міра" застерігають будь-які спроби варнякати про збереження лиця бункерного диктатора.

Так, були наївні сподівання, що під час цих відвідин нам привезуть ешелони зброї, але нам привезли дещо не менш важливе. Усі четверо пообіцяли підтримку у наданні Україні статусу офіційного кандидата на членство у ЄС. По-перше, це прозвучало із уст керівників тих держав, які ще нещодавно були євроінтеграційними скептиками нашої країни. Вкотре шановані гості пообіцяли й дещицю зброї. Може не так багато, як нам би хотілося, але дарованому коню в зуби не дивляться. Тож мусимо дякувати і за те, що вже дали і за те, що пообіцяли. Маємо надію, що такі поважні персони слів на вітер не кидають. Багато чого напевно залишилось у таємних розмовах, адже не все є потреба виносити на обговорення.
Головне, що і Путлер отримав облизня у сподіванні, що Україну, втомлена війною, залякана ядерною зброєю, затиснута у лещата залежності від енергоносіїв Московії, Європа схилятиме до припинення жахливих людських жертв. Та, здається, всі ті страшилки карлика перестають діяти. Третя зустріч міністрів оборони антипутінської коаліції також підтвердила, що зброю нам продовжуватимуть давати по наростаючій. І це потрібно нам приймати з розумінням, адже її надавачі хочуть переконатися, що її використання буде максимально ефективним. Особливо втішає те, що коаліція нехай і поволі але все ж таки збільшується. До неї долучаються навіть такі екзотичні країни, як Еквадор, що знаходиться надто далеко від театру воєнних дій.

Отож мусимо проявляти терпіння та запрошувати і надалі відвідувати нашу столицю нових гостей із Японії, Південної Кореї чи навіть Індії та Китаю.

На часі і наше публічне формування бачення майбутнього миру. Може хтось проявить громадську ініціативу та зареєструє відповідну петицію аби і ми залучилися до її формулювання. Я б вважав за доцільне ввести до нього питання про ядерне роззброєння Московії, відведення її військ на віддаль не менше 300 км від наших кордонів, повернення усіх анексованих територій не лише Україні а і іншим державам – Фінляндії, Грузії, Молдові, Німеччині. Відведення живої сили противника із нашої території із залишенням нам усієї завезеної на неї зброї, передача найбільш боєздатної частини Чорноморського флоту та інші важливі питання, особливо стосовно відшкодування завданих збитків. Отож, для дієвого миру потрібно проробити багато важливих питань, але формувати їх потрібно вже тепер.