Невідомо, хто вигадав цю брехню, але московити, особливо в художніх фільмах, люблять використовувати цей фразеологізм. Та до життєвої правди ця фраза не має жодного стосунку. Аби довести це приведу декілька історичних фактів.

Не буду заглиблюватися у надто далекий історичний екскурс і обмежуся Другою світовою війною. У перші її місяці сотні тисяч червоноармійців опинялися в оточенні німецьких військ, що фланговими ударами з панцерників брали в котел цілі армії. Тож вже за пів року у нацистському полоні опинилося декілька мільйонів вояків Червоної армії. Та вже з перших тижнів війни Сталіним було оголошено, що у них немає полонених, а є лише зрадники. Поясню, що за міжнародними конвенціями та правилами ведення війни, держава, військові якої потрапили у полон, фінансує утримання своїх полонених. Тож коли французькі чи англійські полонені перебували у таборах в більш менш цивілізованих умовах, то радянські полонені через позицію своєї держави перебували у нелюдських і мусили тяжко працювати.



Другий яскравий приклад ставлення до своїх вояків вже ближче до нашого часу, коли сталася велика аварія на атомному підводному човні " Курськ". Оскільки катастрофа сталася неподалік від Норвегії, ті пропонували надати термінову допомогу в порятунку моряків. Та затягування Московією і небажання допуску іноземних рятівників на свій борт призвело до загибелі екіпажу в понад сто осіб.

А нинішня війна з Україною повною мірою довела, чого вартує фраза, що московити своїх не кидають. Кидають та пристрілюють своїх поранених, батьки у перехоплених розмовах кидають дітей, і не мають бажання витягати їх із полону, а навпаки сподіваються отримати компенсацію за їх смерть. До трупів своїх солдатів у московитів взагалі якесь дикунське ставлення. Важко уявити, що вони, хто так хизується своїми "духовними" скрепами, мають таке специфічне ставлення до своїх полеглих, бо полишають їх навіть не сотнями, а тисячами на полях боїв. Отака дивна у них християнська віра. А в одному із телесюжетів показали солдата, якому гранату в його бік кинув його ж командир, коли той відмовився виконувати злочинні накази.

Та найсмішніша ситуація з топ-персоною, кумом Путіна Віктором Медведчуком. Наша наївна влада відразу запропонувала обміняти його на наших полонених. Реакція Кремля була миттєвою – він не є нашим громадянином, тож не маємо до нього жодного відношення. Навіщо їм Медведчук у кайданках? Він їм був цікавий, коли очолював фракцію у Верховній Раді, мав свої телеканали – тобто мав певну політичну вагу та був проросійським рупором у нашому медіапросторі. А тепер він такий собі дідо, виснажений перебуванням у підпіллі. Тож не варто сподіватися, що коли московити відносяться до своїх гірше ніж до худоби, то захочуть рятувати хохла – зрадника. Хіба лише через бажання підвісити його за розкрадені 5 мільярдів доларів, що виділялися на його політичну силу для дестабілізації ситуації в нашій державі.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram