Іноді просто дивуєшся, чого тільки не виробляє Росія, а Німеччина наче цього всього і не бачить. Окупували Крим та частини Донецької і Луганської областей, отруїли Навального, а перед тим у Європі – батька та дочку Скрипалів, чудять у парі з Білоруссю на кордоні з Польщею, хакерами атакують, фейками розганяють антивакцинальну кампанію. Не знаю, що ще має статися, аби Німеччина та її колишня очільниця таки збагнули, що ні Путіну, ні Росії не можна довіряти ні на йоту.
Так, були у минулій історії спільні проєкти – Катерина ІІ була німецькою герцогинею. Була німкенею дружина останнього монарха Миколи ІІ. Була велика, але коротка, дружба між Гітлером та Сталіним, коли останній за рахунок голодомору в Україні гнав ешелони із зерном та металом до Германії. Навіть Володимир Ульянов колись привіз валізи виплачених йому німцями грошей на переворот у Петербурзі – але все це справи давно минулих літ.
Звідки ж тепер така прихильність і фанатичне намагання сісти на російську газову голку та піднімати економіку цього головного деструктивного ініціатора всіх конфліктів сьогодення. Може, то у них який психологічний комплекс? Всі ми пам’ятаємо славну історію пана Шредера, що продався за валютну посаду в Газпромі. Не є великою військовою таємницею й те, що Москва підгодовує не одну німецьку політичну силу. Але ж не повертається язик назвати наївною Меркель, яка більше ніж півтора десятиліття була на найвищому щаблі влади та мало не кожен рік входила до найвпливовіших політиків Європи та світу.
Як сказали би наші гуцули, "їм там всім щос пороблено". Може, то бурятські шамани так їх наврочили? Чи може ще за часів ГДР когось завербувала штазі (їхня КДБ) і тепер доводиться відробляти оте співробітництво? Немає жодного логічного пояснення маніакально-фанатичному прагненню однієї із найбільших економік Європи прив’язати себе до російських впливів. Які такі інтелектуальні чи моральні, чи наукові здобутки можна почерпнути у цієї шовіністсько-ортодоксальної нації? Які гуманістичні цінності несуть вони Європі та світові, аби аж так перед ними прогинатися? Чи так вже бояться їхнього: "Можем повторить". Та чого вартує тоді життя, коли постійно озиратися на цього "сибірського ведмедя". Було вже ж таке, коли боялися СРСР. І де тепер той сересер? Уся та могутність і велич – то лише невиправдана пиха. Адже не йдеться про те, аби випробовувати ту ядерну "балалайку". Але варто потихеньку економічним скальпелем відсікати ті газові, нафтові долари від ВПК Росії, не давати їй каламутити воду та погоду в цілому світі.
