Теперішня енергетична криза, яка охопила Європу, Азію та і решта світу, вкотре ставить перед нами риторичне питання. Коли ми нарешті зіскочимо з російської газової голки? Україна має не лише запаси природного газу, але, як аграрна держава, має невичерпний запас сировини для виробництва біогазу. Відходи від побутової каналізації, послід великої рогатої худоби, свиней, птиці, бур’яни, які ми любимо спалювати, та інша органіка – все це сировина для біогазу. Та головне, що для цього не потрібно кілометрових газогонів та газової мафії. Навіть невеличка територіальна громада може мати по декілька різних за потужністю установок, що виробляють згаданий енергоресурс.
Аби не бути голослівним, дозвольте навести конкретику про застосування цих установок у невеликій європейській країні Данії. У 90-х роках під час тодішньої енергетичної кризи ця країна вирішила більше не миритися із залежністю від експорту енергоносіїв. Тож, наприклад, біоустановка фермерського господарства, що знаходиться у містечку Госмері, діє з 2000 року. Це невелика для Данії установка. Гнойові стоки з ферм подаються помпами в біогазову установку через теплообмінник, в якому нагріваються до необхідної для утворення біогазу температури. Для нагрівання застосовується тепло, отримане в результаті охолодження двигуна. Отриманий біогаз надходить до газгольдера, що забезпечує необхідний тиск для роботи біогазового котла і двигуна. Установка виробляє 400 кубів біогазу на добу.
В Україні виникає дедалі більше фермерських господарств та агрохолдингів, які займаються переробкою продукції. Спільна переробка гнойових стічних вод і органічних відходів дає змогу підвищити ефективність біогазових технологій.
Якщо в Данії діють до сотні біогазових установок, то в нашій країні їх можна за кілька років довести до кількох тисяч. Додаймо до цього сонячні ферми. Вітрові установки різної потужності. Головне ментально відійти від залежності від рішень уряду, державних та олігархічних монополій. Оце була би справді боротьба з олігархатом, а не прийняття беззмістовних законів. Крім того, це десятки робочих місць на місцях, тисячі місць на виробництвах, які вироблятимуть ці біоустановки.
Крім того, це не потребує якихось мільйонних у доларах інвестицій. Газ та тепло можна використовувати не лише для комунальних установ, але і для населення. Отже, чого нам не вистачає? Не газу, а бажання та розуму.
