Минають часи, коли Україна була поділена на патріотичну, проукраїнську та промосковську. Останні довибори до Верховної Ради наочно показують, як ми повільно та впевнено скочуємося в меркантильне, збайдужіле до всього болото. Майже немає між Сходом та Заходом ніякісінької різниці. На Сході обрали нардепом сепаратиста, громадянина з російським паспортом. На Заході – патріот Руслан Кошулинський, який був заступником голови Верховної Ради, учасником Революції гідності та війни на Сході, посів аж третє місце. Навіщо нам у парламенті патріоти, професіонали, що розуміються на творенні законів? Нам подавай артистів, клоунів, спортсменів, силачів. Головне, аби нам на виборах давали гречку, просо чи інші цяцянки. Але і це не найсмішніше – нам вже і вибори не потрібні. Голосуйте, як собі хочете, а ми, влада, – порахуємо так, як нам треба. Наш законодавчий орган поступово перетворюється на такий собі полігон для різного роду пройдисвітів. Ми їх самі обираємо і дивуємося, чого ж так живемо: і тарифи ростуть, і ціни стрибають, і коронавірус косить.
Колись в Італії обрали до парламенту професійну порнозірку. Мабуть, нам також не вистачає ще у Раді професійних повій. Адже ж ходять розмови про легалізацію проституції, то чому б не бути в парламенті представникам цієї професії?
Одне слово, Україна "єднається", але не на світоглядних засадах, демократичних цінностях, принципах служіння нації, державі, а на інстинктах – сексу, жрачки і поржати. Як проголошує наш головний вожак: "Какая разніца?"
В оточенні гаранта ворожі агенти зливають інформацію ворожим спецслужбам, олігархи доять сяку-таку економіку. Поблизу кордонів держави старший брат Каїн стягує батальйони та бригади для відкритої агресії.
Чи вистоїмо ми з цим? Думається, що таки вистоїмо, але якою ціною. Що має ще статися, аби ми спам’яталися?
