Прикро усвідомлювати, що на третьому десятку ХХІ століття таке питання взагалі постає. Адже, здавалося б, ХХ століття мало довести всім, що вакцинація врятувала людську цивілізацію від багатьох численних та смертельних моровиць. Віспа, сибірська язва, кір, різні види грипу та ще з десяток чи більше бактеріальних та вірусних хвороб назавжди полишили наше життя. Принаймні ми багатьом із них навчилися адекватно протистояти. Звідки і чому тепер у світі такий скепсис щодо ефективності вакцинації проти цієї нової пошесті, пандемії коронавірусу? Усіх скептиків можна умовно розділити на кілька груп.
Перша – ті, які мали негативний досвід щодо неефективного медичного обслуговування чи лікарських помилок, які стосувалися особисто їх та найближчого оточення (родичів, сусідів).
Друга – дрімучі мракобіси, які взагалі не сприймають ні досягнення науки, ні медицини, ні сучасних технологій. На їхню думку, виготовлення вакцин – це те саме, що варити борщ: кожна господиня має свої рецепти та відмінності в приготуванні. Для них, якщо вакцина за ліцензією зроблена у Індії, то вона апріорі гірша, ніж та, що зроблена у Швеції чи Великій Британії.
Третя – через брехню та порожні обіцянки має велике розчарування у владі, і цю недовіру автоматично переносить на ефективність вакцини, яку пропонують. Але треба розуміти, що використання усіх офіційно зареєстрованих вакцин на сьогодні є екстреними заходами. Адже будь-яка із відомих вакцин була створена у стисло короткі терміни і не пройшла звичних бюрократично-технологічних і процедурних досліджень. Але в ситуації пандемії та швидких мутацій це все ж краще, ніж ще десятки років проводити дослідження й випробування, але їх результатом вже не буде кому скористатись. Адже вимруть мільйони або сотні мільйонів.
Четверта – прихильники конспіративних теорій про світові змови, масонів, Біла Гейтса та його спроби чипувати увесь світ. Щодо такого – тут без коментарів, адже цим людям немає сенсу пробувати щось пояснювати чи аргументувати. П’ята – релігійні фанатики. Вони сприймають лише або свої власні уявлення про світ або те, що їм навіяли їх "духовні" наставники – попи.
Напевно, існують й інші менші чи більші групи скептиків, але моя спроба достукатися до вашої свідомості полягає не в тому, аби аналізувати усі можливі варіанти мракобісся, а намагатися дати вам тверде переконання, що хай не на 100 відсотків досконала вакцина спроможна вам врятувати життя, не допустити критичних симптомів під час хвороби, полегшити її перебіг, ніж тупа впертість ігнорувати світовий досвід розробки вакцин у боротьбі із важкими недугами.
