Минає вже другий місяць вторгнення РФ в Україну. Протягом цього важкого часу загинула не одна людина. Дякувати Богу, наша Буковина не зазнала бомбардувань, а навпаки, стала прихистком для багатьох людей з інших куточків нашої країни.
Одну розмову вимушених переселенців я почула на зупинці громадського транспорту. Це були три молоді жінки, на вигляд до сорока років.
З розмови панянок стало зрозуміло, що вони – переселенки з Харкова.
"Гарне таке місто. Спокійне та затишне. Немає великих заторів", – каже одна жінка.
"У перші дні, коли ми сюди приїхали, у мене склалося таке враження, що ми потрапили до Львова. Лише маленького. Або ж у якесь мале місто Австрії", – підтримує розмову інша.
"Так-так, місто гарне, архітектура заворожує. Але мені здалося, що воно трохи занедбане", – каже третя.
"Що ти маєш на увазі?" – дивуються жінки.
"Ну, подивіться: зупинки старі, тротуари не у найкращому стані. Навіть у центрі", – каже.
"Про це вже не нам говорити. Нас прихистили, дали дах над головою, дали їжу. Наприклад, люди, в яких я живу, не взяли з мене гроші навіть за комунальні послуги! У нашому Харкові далеко не такі люди. Кожен сам за себе, а у Чернівцях прийняли як рідних", – пояснює одна із колежанок.
"Я ж нічого поганого на думці не мала. Просто висловила свою думку. Адже з такого міста можна було зробити вишеньку на торті! Чого лише вартий університет!" – каже.
"Просто якщо таку бесіду почує хтось із чернівчан, не думаю, що їм це сподобається. Потім ми дивуємося, чого не люблять переселенців", – відповіла інша.
Я не втрималася і заговорила із жінками, щоби з’ясувати, де ж вони мешкають. Як виявилося у кожної з них були знайомі у Чернівцях, так вони тут і опинилися.
Щодо Чернівців, справді, вони у нас надзвичайно гарні та затишні. А от щодо чистоти, можливо, панянка із Харкова мала рацію…
Тим більше, що таке ж почула й від переселенки з Сумщини: "Гарне місто, європейське, але прибирати його можна було б значно краще"...
